1
Віра ж єсть підстава того, на що вповаємо, доказ (певність) річей невидимих.
2
Через неї бо були сьвідчені старі.
3
Вірою розуміємо, що віки стали ся словом Божим, щоб з невидимого видиме постало.
4
Вірою приніс Авель луччу жертву Богу нїж Каїн, через котру сьвідчено (йому), що він праведний, як сьвідкував про дари його Бог;
нею він, і вмерши, ще говорить.
5
Вірою Єнох перенесен, щоб не бачити смерти, і "не знайдено його;
бо перенїс його Бог": перед перенесеннєм бо його сьвідчено, "що угодив Богу."
6
Без віри ж не можна угодити;
вірувати мусить бо, хто приходить до Бога, що Він єсть, і хто Його шукає, тих нагороджує.
7
Вірою, звістку прийнявши Ной про те, чого нїколи не видано, в страсї (Божому) збудовав ковчег на спасеннє дому свого;
котрим осудив сьвіт, і став ся наслїдником праведности, по вірі.
8
Вірою, покликаний Авраам, послухав, щоб вийти на те місце, котре мав прийняти в наслїддє, і вийшов, не знаючи, куди йде.
9
Вірою оселивсь у землї обітуваній, яко чужій, живучи в наметах, з Ісааком і Яковом, спільними наслїдниками того ж обітування.
10
Дожидав бо города, що має основини, котрого будівничий і творець Бог.
11
Вірою і сама Сарра прийняла силу на зачаттє насїння і мимо пори віку вродила, тим що вірним уважала Того, хто обітував.
12
Тим же і від одного, та ще помертвілого, народилось множество, як зорі небесні і як піску край моря безлїч.
13
По вірі померли ті всї, не прийнявши обітниць, а оддалеки видївши їх, і вірували, і витали, і визнавали, що вони чуженицї і захожі на землї.
14
Бо которі таке говорять, виявляють, що отчини шукають.
15
І справдї, коли б ту памятали, з якої вийшли, мали б вони нагоду вернутись.
16
Нинї ж луччої бажають, се єсть небесної;
тим і не соромить ся їх Бог, називати ся Богом їх: наготовив бо їм город.
17
Вірою привів Авраам, спокушуваний, Ісаака (на жертву);
єдинородного принїс, прийнявши обітницю,
18
про котрого було глаголано: "Що в Ісааку назветь ся тобі насїннє,"
19
подумавши, що і з мертвих силен Бог воскресити;
тим і прийняв його в образї (воскресення).
20
Вірою в грядуще благословив Ісаак Якова та Ісава.
21
Вірою Яков, умираючи, благословив кожного сина Йосифого і "склонивсь на верх жезла свого".
22
Вірою Йосиф, умираючи, про виход синів Ізраїлевих згадав, а про костї свої заповів.
23
Вірою Мойсей, народившись, хований був три місяцї від батьків своїх, коли видїли вони, що дитина гарна, і не злякались повелїння царського.
24
Вірою Мойсей, бувши великим, відрік ся звати ся сином дочки Фараонової,
25
а лучче зволив страдати з людьми Божими, нїж дізнавати дочасної розкоші гріха,
26
більшим багацтвом над Єгипецькі скарби вважаючи наругу Христову;
озиравсь бо на нагороду.
27
Вірою покинув Єгипет, не боячись гнїва царевого;
устояв бо, яко такий, що Невидомого видить.
28
Вірою зробив пасху і пролиттє крови, щоб губитель первороджених не займав їх.
29
Вірою перейшли вони Червоне море, як по суходолу;
що спробувавши Єгиптяне, потопились.
30
Вірою стїни Ерихонські попадали, після семидневних обходин.
31
Вірою Раава блудниця не згинула з невірними, прийнявши підглядників з миром.
32
І що менї ще казати?
не стане бо менї часу оповідати про Гедеона, та Варака, та Самсона, та Єтая, та про Давида і Самуїла, та про пророків,
33
котрі вірою побивали царства, робили правду, одержували обітування, загороджували пащі левам,
34
гасили силу огняну, втїкали від гострого меча, робились потужними від немочи, бували міцні в бою, обертали в ростїч полки чужоземцїв;
35
жінки приймали мертвих своїх з воскресення;
инші ж побиті бували, не прийнявши збавлення, щоб лучче воскресеннє одержати;
36
другі ж наруги та ран дізнали, та ще й кайдан і темницї;
37
каміннєм побиті бували, розпилювані, допитувані, смертю від меча вмирали, тинялись в овечих та козиних шкурах, бідуючи, горюючи, мучені,
38
(котрих не був достоєн сьвіт,) по пустинях скитались та по горах та по вертепах і проваллях земних:
39
І всї цї, одержавши сьвідченнє вірою, не прийняли обітування,
40
тим що Бог лучче щось про нас провидїв, щоб не без нас осягли звершеннє.