- 1
- Тим же оце й ми, маючи кругом нас таку тьму сьвідків, відложивши всяку гордість і гріх, що путав нас, з терпіннєм біжім на боротьбу, що перед нами,
- 2
- дивлячись на Ісуса, починателя і звершителя віри, котрий замість радости, яка була перед Ним, витерпів хрест, не дбаючи про сором, і сїв по правицї престола Божого.
- 3
- Подумайте бо про Того, хто витерпів од грішників такий перекір проти себе, щоб не внивали, ослабши в душах ваших.
- 4
- Ще ви аж до крові не стояли, борючись проти гріха,
- 5
- і забули напомин, що до вас, як до синів, глаголе: "Сину мій, не гордуй караннєм Господнїм, анї слабни, докоренний від Нього;
- 6
- кого бо любить Господь, карає;
і бє всякого сина, котрого приймає."
- 7
- Коли караннє терпите, Бог до вас такий, як до синів: чи єсть бо такий син, котрого не карає батько?
- 8
- Коли ж ви пробуваєте без карання, котрого спільниками стались усї, то ви неправого ложа дїти, а не сини.
- 9
- Ще ж, мали ми батьків, тїла нашого карателїв, та й поважали їх;
то чи не геть більше коритись нам Отцю духів, і жити мемо?
- 10
- Ті бо на мало днїв, як самі знали, карали нас;
а Сей на користь (нашу), щоб ми були спільниками сьвятости Його.
- 11
- Усяка ж кара на той час не здаєть ся радощами, а смутком;
опісля ж дає овощ впокою тим, що нею навчені правди.
- 12
- Тим же "зомлїлі руки і зомлїлі колїна випростайте",
- 13
- і "стежки праві робіте ногами вашими", щоб не звернуло кульгаве з дороги, а лучче сцїлилось.
- 14
- Дбайте про впокій з усїма і про сьвятість, без чого нїхто не побачить Бога,
- 15
- наглядаючи, щоб хто не відпав од благодати Божої, щоб який гіркий корінь, угору виросши, не зашкодив вам, і тим не опоганились многі;
- 16
- щоб не був хто блудник, або необачний, як Ісав, що за одну страву оддав первородство своє.
- 17
- Знаєте бо, що і опісля, як схотїв наслїдувати благословеннє, відкинуто його;
місце бо покаяння не знайшов, хоч і з слїзми шукав його.
- 18
- Не приступили бо ви до гори, до котрої доторкаємої і до палаючого огню, і хмари, і темряви і бурі,
- 19
- і до трубного гуку, і голосу мови, котрий хто чув, то благали, щоб до них не мовило ся слово:
- 20
- (бо не видержали наказу: "Хоч і зьвір доторкнеть ся до гори, буде каміннєм побитий, або стрілою пробитий."
- 21
- І, таке страшне було видїннє, що Мойсей сказав: "Я в страсї і трепетї.")
- 22
- А приступили ви до Сионської гори і до города Бога живого, Єрусалима небесного, і до тьми ангелів,
- 23
- до громади і церкви первородних, на небесах написаних, і до суддї всїх, Бога, і до духів праведників звершених,
- 24
- і до Посередника завіта нового, Ісуса, і крови кроплення, що промовляє лучче, нїж Авелева.
- 25
- Гледїть, щоб не відректись глаголющого.
Коли бо вони не втекли, одрікшись пророкувавшого на землї, то геть більше ми, одрікшись небесного,
- 26
- котрого голос тодї захитав землею, нинї ж обітував, глаголючи: "Ще раз потрясу не тілько землею, та й небом."
- 27
- Се ж: "ще раз" показує переміну потрясеного, яко створеного, щоб пробувало нерухоме.
- 28
- Тим же царство нерухоме приймаючи, маємо благодать, котрою треба нам служити до вподоби Богу з шанобою і страхом.
- 29
- Бо наш Бог - огонь пожирающий.
|