1
Тим подобає нам більше вважати на те, що чували, щоб инодї не відпасти.
2
Бо коли промовлене ангелам слово було певне, і всякий переступ і непослух прийняв праведну відплату,
3
то як нам утекти, що недбали про таке велике спасеннє?
котре, почавши проповідувати ся через Господа, від тих що чули, нам стверджене,
4
як сьвідкував Бог ознаками і чудесами, і всякими силами, і роздаваннєм Духа сьвятого, по своїй волї.
5
Не ангелам бо покорив вселенну грядущу, про котру глаголемо;
6
засьвідкував же хтось десь, глаголючи: Що таке чоловік, що памятаєш його, або син чоловічий, що одвідуєш його?
7
Умалив єси його малим чим од ангелів;
славою і честю вінчав єси його, і поставив єси його над дїлами рук Твоїх;
8
все покорив єси під ноги його.
А впокоривши йому все, нїчого не зоставив невпокореним йому.
Тепер же ще не бачимо, щоб усе було йому впокорене,
9
а бачимо Ісуса, малим чим умаленого від ангелів, за муку смерти увінчаного славою й честю, щоб благодаттю Божою за всїх пожив смерти.
10
Подобало бо Тому, про кого все і ким усе, що привів многих синів у славу, починателя спасення їх страданнями звершити.
11
Бо й хто осьвячує і хто осьвячуєть ся, від Одного всї;
з сієї то причини не соромить ся братами звати їх,
12
глаголючи: Звїщу імя Твоє браттю моєму, посеред церкви сьпівати му хвалу Тобі.
13
І знов: Надїяти мусь на Него.
І знов: Ось я і дїти, що дав менї Бог.
14
Коли ж дїти стали ся спільниками тїла і крови, і Він так само спільником їх, щоб смертю знищити того, що має державу смерти, се єсть диявола,
15
і визволити тих, що з страху смерти через усе життє підневолені були рабству.
16
Справдї бо не ангелів приймає, а насїннє Авраамове приймає.
17
Звідсїля мусїв у всьому подобитись братам, щоб бути милосердним і вірним архиєреєм у Божому, щоб очистити гріхи людські.
18
У чому бо сам пострадав, спокушуваний бувши, може і тим, що спокушують ся, помогти.