1
Як говорить, було, Ефраїм, то всї тремтїли.
Він був поважний ув Ізраїлї;
та він провинив через Баала - та й погиб.
2
А тепер чинять вони ще нові провини: поробили собі з свого срібла виливані боввани по свому розуму - все ремісницька робота, - та й навчають людей, що приносять жертву: Цїлуйте биків!
3
За те ж вони позникають, наче мрака вранцї, наче роса, скоро улїтаюча, як полова, що її вітер з току розвіває, та як дим із комена.
4
Нї!
я - Господь, Бог твій з часів землї Египецької, і нїяк тобі знати иншого Бога окрім мене, й нема Спасителя окрім мене.
5
Я ж признав тебе за свого в пустинї, у тій землї спраги.
6
Маючи поживу, вони їли до ситу;
а коли засичувались, підіймалось у гору їх серце, й забували про мене.
7
За те ж станусь я їм левом - левчуком, що чатує при дорозї.
8
Нападати буду їх, як ведмедиця, що забрано їй дїти, - як левиця, роздирати й виїдати місце, де серце їх бється;
дикі зьвірі будуть їх розторгувати.
9
Ти самий, Ізраїлю, погубив себе, бо тілько в менї - опора твоя.
10
А де ж царь твій?
Нехай би тепер рятував тебе по всїх містах твоїх!
Де ж суддї твої, що про них ти мовляв: Дай нам царя і старшину?
11
Я ж дав тобі царя у гнїву мому, та й - одняв у досадї моїй.
12
О, Ефраїмове беззаконство звязане в узол, сховано його гріх, не забудесь!
13
Прийдуть на нього муки породїлї;
він - нерозумний син, инакше не ждав би, аж прийдеться родити дїтей.
14
Та я вибавлю їх із потали пекла, відкуплю їх від смертї.
Де жало твоє, смерте?
а ти, пекло, де твоя побіда?
жалю зза сього у мене не буде.
15
Хоч Ефраїм між братами й плодющий, та з востоку підійметься буря, підійметься буря Господня з пустинї, - і висхне джерело його, й зсякне виплив його;
вона опустошить скарбівню всього посуду дорогого.