1
Слухайте се ви, сьвященники, вважай, доме Ізрайлїв, та й ти, доме царський, прихили ухо;
на вас бо настане суд, за те, що ви були западнею (людові) в Массифі, неначе сїттю, що на Таворі заставляють.
2
Глибоко загрязли ви в розпустї, та я провчу всїх їх.
3
Знаю я Ефраїма, та й Ізраїль не втаєний від мене;
ти бо, Ефраїме, блудуєш, а Ізраїль опоганив себе.
4
Ледарство їх не дає їм до Бога вернутись, бо потяг до блудництва в серцї в них, про Господа Бога, - не хотять знати.
5
Та гординя Ізраїля буде в їх таки очах впокорена;
і Ефраїм і Ізраїль упадуть задля безбожностї своєї, а з ними впаде і Юда.
6
Прийдуть вони з вівцями своїми й назимками (жертовними) шукати Господа, та його не знайдуть;
він ухилився від них.
7
Господеві вони віру зломали, тим що чужих (йому) дїтей наплодили;
тепер же кожний новий місяць буде їх (карами) пожерати разом із їх майном.
8
Затрубіте рогом у Гиві, трубою у Рамі, дайте гасло в Бет-Авенї: позад тебе (ворог), Бенямине!
9
Ефраїм стане пусткою в день кари;
поколїнням Ізрайлевим се - я сповістив!
10
Юдина старшина похожа на тих, що пересувають межі;
вилию на них гнїв мій, як воду.
11
Потопчуть Ефраїма, побитого судом;
він бо вподобав ходити за марнотами.
12
Як міль поточу Ефраїма, буду червом Юдиному дому.
13
І почує Ефраїм свою неміч, Юда - біль своєї рани, і пійде Ефраїм до Ассура, пошле до царя Ярева, та він не зможе вилїчити вас, не загоїть рану.
14
Я бо, як лев, на Ефраїма, як левчук на дом Юдин;
пірву, понесу й пійду, - нїхто не врятує.
15
Пійду, вернусь на моє місце, аж доки вони не признаються до своєї провини й не стануть лиця мого шукати.