1
Коли я почав лїчити-оздоровляти Ізраїля, виявилась неправедність Ефраїмова й лиходїйство Самариї;
і ось, влазить злодїй, а розбишака рабує по улицях.
2
Вони й не здогадуються в серцях своїх, що я про їх ледарство знаю;
і так тепер намножились і обгорнули їх ледарства їх, а всї вони перед лицем у мене.
3
Лиходїйством своїм звеселяють вони царя, оманами своїми - князїв.
4
Всї вони палають перелюбством, як піч, розпалена пекарем, що не підкладує дров, як замісить тїсто й воно вкисне.
5
День царський у нас!
князї розгорячились до впаду вином, а царь простягає руку свою до висьмівників.
6
Зрада запалює їх серце, як піч;
пекарь їх спить всю ніч, а вранцї горить вона палаючим огнем.
7
Всї вони, мов ті розпалені печі, палають;
та й своїх суддїв глитають;
падає царь за царем, не озвавшись до мене.
8
Ефраїм перемішався з народами чужими;
Ефраїм, мов паляниця, не обертана (на жару), спалився.
9
Поїдають його силу чужоземцї, а йому про те й байдуже, вже посивіло й волоссє, він же й не бачить.
10
Гордощі Ізраїля понизені в їх таки очах, а таки вони не обернулись до Господа, Бога свого й не шукали його.
11
Ефраїм - немов той голуб безглуздий;
кличе Египтян, ійде в Ассирию.
12
Та коли вони туди пійдуть, закину я на них сїть мою;
мов те птаство піднебесне, я їх половлю-повалю, та й скараю, як се чула їх громада.
13
Горе їм, що вони відхилились зпід руки моєї;
загибок їм, що так зрадливо відцурались від мене!
Я рятував їх, вони ж неправду говорили проти мене.
14
Не обертались усїм серцем своїм до мене, коли голосили на постелях своїх;
горнуться до хлїба й вина, а від мене далеко відходять.
15
Я навчав їх, скріпляв у них руки, а вони придумували ворохобню проти мене.
16
Вони обертались, та не до Всевишнього, поробились - як той лук несправний;
поляжуть від меча князї їх за язик свій гордий;
се буде насьміхом над ними в землї Египецькій.