- 1
- Коли я почав лїчити-оздоровляти Ізраїля, виявилась неправедність Ефраїмова й лиходїйство Самариї;
і ось, влазить злодїй, а розбишака рабує по улицях.
- 2
- Вони й не здогадуються в серцях своїх, що я про їх ледарство знаю;
і так тепер намножились і обгорнули їх ледарства їх, а всї вони перед лицем у мене.
- 3
- Лиходїйством своїм звеселяють вони царя, оманами своїми - князїв.
- 4
- Всї вони палають перелюбством, як піч, розпалена пекарем, що не підкладує дров, як замісить тїсто й воно вкисне.
- 5
- День царський у нас!
князї розгорячились до впаду вином, а царь простягає руку свою до висьмівників.
- 6
- Зрада запалює їх серце, як піч;
пекарь їх спить всю ніч, а вранцї горить вона палаючим огнем.
- 7
- Всї вони, мов ті розпалені печі, палають;
та й своїх суддїв глитають;
падає царь за царем, не озвавшись до мене.
- 8
- Ефраїм перемішався з народами чужими;
Ефраїм, мов паляниця, не обертана (на жару), спалився.
- 9
- Поїдають його силу чужоземцї, а йому про те й байдуже, вже посивіло й волоссє, він же й не бачить.
- 10
- Гордощі Ізраїля понизені в їх таки очах, а таки вони не обернулись до Господа, Бога свого й не шукали його.
- 11
- Ефраїм - немов той голуб безглуздий;
кличе Египтян, ійде в Ассирию.
- 12
- Та коли вони туди пійдуть, закину я на них сїть мою;
мов те птаство піднебесне, я їх половлю-повалю, та й скараю, як се чула їх громада.
- 13
- Горе їм, що вони відхилились зпід руки моєї;
загибок їм, що так зрадливо відцурались від мене!
Я рятував їх, вони ж неправду говорили проти мене.
- 14
- Не обертались усїм серцем своїм до мене, коли голосили на постелях своїх;
горнуться до хлїба й вина, а від мене далеко відходять.
- 15
- Я навчав їх, скріпляв у них руки, а вони придумували ворохобню проти мене.
- 16
- Вони обертались, та не до Всевишнього, поробились - як той лук несправний;
поляжуть від меча князї їх за язик свій гордий;
се буде насьміхом над ними в землї Египецькій.
|