- 1
- Видиво Ісаїї, сина Амосового, яке видїв про Юдею й Ерусалим за Юдейських царів Уззії, Йоатама, Ахаза й Езекії:
- 2
- Слухайте, небеса й вважай, земле, бо Господь говорить: Я виховав синів і дав зріст їм, а вони зворохобились проти мене.
- 3
- Віл знає господаря свого, й осел - ясла пана свого, а Ізраїль не знає мене, народ мій не розуміє.
- 4
- О, горе, народе грішний, народе привалений беззаконностями, роде лиходїїв, сини погибелї!
Покинули Бога, занедбали сьвятого Ізрайлевого, відступились взад від його!
- 5
- Куди, в яке місце вас іще бити, коли ви не перестаєте бути упрямими?
Кожна голова в ранах, кожне серце хворе.
- 6
- Від підошви в нозї та й до тїмя на голові нема в йому здорового місця: рани, синяки, рани гниючі не вичищені, не перевязані й не змягчені оливою.
- 7
- То ж буде земля в вас опустошена, міста ваші огнем спалені;
поля ваші в ваших таки очах чужі будуть пожерати;
все опустїє, - звичайно, опустошене чужинцями.
- 8
- І останесь дочка Сионська, наче шатро в винограднику, наче будка в городї, як місто збурене.
- 9
- Як би Господь не зіставив із нас невеликого останку, - ми були б те, що й Содома, погибли б, як і Гоморра.
- 10
- Слухайте ж Господнє слово, ви, князї Содомські;
вважай на науку Бога нашого, народе Гоморський!
- 11
- Навіщо менї множество жертов ваших?
говорить Господь.
Я вже пересичений всепаленнями з баранів і товщею з годованого скоту, та й крові з назимків і ягнят та козенят я не хочу.
- 12
- Як приходите, щоб явитись перед лицем моїм, то хто від вас вимагає, щоб топтали двори мої?
- 13
- Не носїть уже більше дарів надармо: паленнє кадила огидло менї;
нових місяцїв і субот, та сходин сьвяточних не можу стерпіти: беззаконність поспіль із сьвяткуваннєм!
- 14
- Новомісяччя ваші й сьвята ваші ненавидить душа моя: вони стали ваготою менї, тяжко менї нести їх.
- 15
- І коли ви простягаєте руки ваші, то я одвертаю очі мої від вас, а як ви умножуєте молитви ваші, то я їх не чую, ваші бо руки повні крови.
- 16
- Обмийтесь, станьте чистими;
одкиньте далеко ледачі вчинки ваші зперед очій моїх;
перестаньте чинити зло;
- 17
- Навчітесь чинити добро;
шукайте правди, рятуйте придавленого, обороняйте сироту, заступайте вдову;
- 18
- А тодї прийдїть - і розсудимось, - говорить Господь: Коли б гріхи ваші були, як багряниця - я, мов снїг їх убілю;
коли б, як кармазин, були червоні, - обмию їх, як вовну.
- 19
- Схочете слухняним робом у мене ходити, - буде вас земля усяким благом надїляти;
- 20
- Затнетеся ж, опір ставши, - тодї меч пожере вас;
се уста Господнї говорять!
- 21
- О, як же розопсотилась столиця, колись така вірна й повна правого суду!
Справедливість давно в нїй панувала, тепер - душогубцї.
- 22
- Срібло твоє жужелицею стало, вино твоє розпущене водою;
- 23
- Князї твої - проступники й спільники злодїїв, на гостинцї ласі, користї шукають;
сиротам нема в їх оборони, а справа вдовицї до них не доходить.
- 24
- Тим то говорить Господь, Господь Саваот, сильний Ізраїлїв: О, я надоложу мою кривду від противників моїх, і помшчусь над ворогами моїми!
- 25
- Простягну на тебе руку, жужелицю з тебе счищу й віддїлю від тебе все олово.
- 26
- І поставлю в тебе суддїв, як з давен бувало, та й радників, як було за предків;
а тодї славити муть тебе городом правди, столицею вірною.
- 27
- Сион із потали вийде правосуддєм, а ті, що вернуться до його, - справедливостю;
- 28
- А всїм відступникам і грішникам - погибель, і хто Господа покинув - затратиться.
- 29
- А будуть вони покарані за ті дуброви, що такі вам любі, посоромлені за сади, що собі вибрали;
- 30
- І станеться з вами, як із тим дубом, що лист у його обпав, і як той сад, що води не має.
- 31
- І потужний станесь - сьміттєм, праця ж його - іскрою;
й горіти муть разом, а нїхто не погасить.
|