- 1
- Близько час його, й не загаяться днї його;
бо Господь на Якова знов гляне ласкаво, знов приверне любов свою до Ізраїля;
й оселить їх на землї їх рідній;
прилучаться до них чужоземцї, й пристануть до Яковового дому.
- 2
- І візьмуть їх народи й приведуть на їх місце, а Ізраїль присвоїть їх собі на землї Господнїй за рабів і рабинь, і поневолить тих, що його в неволю були забрали, й буде він утискати тих, що його тиснули.
- 3
- І станесь тодї: як Господь тебе визволить від смутку твого й від страху й тяжкої неволї, що на тобі тяготїла,
- 4
- То висьпіваєш у піснї побіду над царем Вавилонським і промовиш: Ось, не стало мучителя - скінчився грабіж!
- 5
- Поломав Господь палицю в безбожних, скипетр у тиранів,
- 6
- Що побивав люто народи ударами без'упинними, панував над племенами в гнїві, докучав без міри,
- 7
- Всї краї тепер оддихають в спокою, з радощів сьпівають;
- 8
- Веселяться й кипариси та й кедри Ливанські: Від коли ти заснув, нас вже не рубають!
- 9
- Глибінь пекольна зворушилась задля тебе, щоб стрічати тебе при ввіходї твоїм;
всїх велетнїв побудила, всїх князїв землї;
із престолів повставати всїм царям звелїла;
- 10
- А всї вони гуртом до тебе промовлять: Так і ти, як ми, зробився вбогим слабосилком?!
- 11
- Гордощі твої й життє твоє шумне в пекло провалились;
під тебе стеляться черви, й черви накривалом тобі!
- 12
- Як же се ти впав із неба, досьвітная зоре?
Ти розбився об землю, що топтав народи!
- 13
- Ти ж говорив в серцї свойму: Взійду аж на небо, над Божими зорями престол мій поставлю, й засяду на горі між богами, на краю півночі;
- 14
- Взійду на висоти хмарні, рівнею тому зроблюсь, що Всевишнїм зветься.
- 15
- А тепер ти попав в пекло, - в глибінь преисподню.
- 16
- Хто тепер тебе бачить, придивляєсь зблизька: Чи се ж той - мовляв - що хитав землею, та трусив царствами?
- 17
- Що в пустиню обернув сьвіт, його міста побурив, полонянам не давав вертатись в домівку?
- 18
- Всї царі в народів, всї спочивають, кожен в честї у своїй домівцї;
- 19
- Ти ж покинутий за гробовищем, як пуста галузка, мов одежа вбитих, мечем посїчених, що їх вкидають у вапяні ями, - ти, мов те падло, що його топчуть,
- 20
- Не будеш із ними в могилї;
ти бо спустошив землю твою, вбивав народ твій: о, по віки не спогадаєсь рід лиходїїв!
- 21
- Готуйте різанину синам його за беззаконностї батька їх, щоб не піднялись і не заволодїли землею, та не сповнили сьвіт ворожнечею.
- 22
- Так, встану на них - говорить Господь Саваот - і вигублю імя Вавилону до нащадку - й сина й внука, говорить Господь.
- 23
- І вчиню його пробутком їжа та болотом, і вимету його мітлою, витираючою до чистого, говорить Господь Саваот.
- 24
- Клянучись, говорить Господь сил: Як я задумав, так воно й буде;
як я призначив, так і станеться,
- 25
- Щоб стерти Ассирийця в землї моїй й розтоптати його на горах моїх;
а тодї спаде з них ярмо його, й здійметься тягар із плечей в їх.
- 26
- Так призначено, так постановлено про всї (поганські) землї, а се рука, простягнута на всї ті народи;
- 27
- Бо се призначив Господь сил, і хто зможе те відмінити?
рука його простягнута, - хто її відверне?
- 28
- В роцї ж, коли вмер царь Ахаз, було ось таке пророче слово:
- 29
- Не радуйся, земле Филистійська, що поломана палиця, побивавша тебе;
бо з кореня змиїного вийде гаспид, а плодом із його буде лїтаючий дракон.
- 30
- А тодї бідні стануть насичені, а злиденні безпечно будуть спочивати;
твій же корінь уморю голодом, а й нащадок у тебе вигублю.
- 31
- Ридайте ж, ворота, вий голосно, місто!
Розпадешся ти, земле Филистійська;
ось бо - від півночі ковпіт димом надходить, а нема втомленого в їх полках.
- 32
- І що ж тодї скажуть вістники народу?
Ось те, - що Господь утвердив Сиона, що в йому знайдуть захист убогі з народу його.
|