1
Близько час його, й не загаяться днї його;
бо Господь на Якова знов гляне ласкаво, знов приверне любов свою до Ізраїля;
й оселить їх на землї їх рідній;
прилучаться до них чужоземцї, й пристануть до Яковового дому.
2
І візьмуть їх народи й приведуть на їх місце, а Ізраїль присвоїть їх собі на землї Господнїй за рабів і рабинь, і поневолить тих, що його в неволю були забрали, й буде він утискати тих, що його тиснули.
3
І станесь тодї: як Господь тебе визволить від смутку твого й від страху й тяжкої неволї, що на тобі тяготїла,
4
То висьпіваєш у піснї побіду над царем Вавилонським і промовиш: Ось, не стало мучителя - скінчився грабіж!
5
Поломав Господь палицю в безбожних, скипетр у тиранів,
6
Що побивав люто народи ударами без'упинними, панував над племенами в гнїві, докучав без міри,
7
Всї краї тепер оддихають в спокою, з радощів сьпівають;
8
Веселяться й кипариси та й кедри Ливанські: Від коли ти заснув, нас вже не рубають!
9
Глибінь пекольна зворушилась задля тебе, щоб стрічати тебе при ввіходї твоїм;
всїх велетнїв побудила, всїх князїв землї;
із престолів повставати всїм царям звелїла;
10
А всї вони гуртом до тебе промовлять: Так і ти, як ми, зробився вбогим слабосилком?!
11
Гордощі твої й життє твоє шумне в пекло провалились;
під тебе стеляться черви, й черви накривалом тобі!
12
Як же се ти впав із неба, досьвітная зоре?
Ти розбився об землю, що топтав народи!
13
Ти ж говорив в серцї свойму: Взійду аж на небо, над Божими зорями престол мій поставлю, й засяду на горі між богами, на краю півночі;
14
Взійду на висоти хмарні, рівнею тому зроблюсь, що Всевишнїм зветься.
15
А тепер ти попав в пекло, - в глибінь преисподню.
16
Хто тепер тебе бачить, придивляєсь зблизька: Чи се ж той - мовляв - що хитав землею, та трусив царствами?
17
Що в пустиню обернув сьвіт, його міста побурив, полонянам не давав вертатись в домівку?
18
Всї царі в народів, всї спочивають, кожен в честї у своїй домівцї;
19
Ти ж покинутий за гробовищем, як пуста галузка, мов одежа вбитих, мечем посїчених, що їх вкидають у вапяні ями, - ти, мов те падло, що його топчуть,
20
Не будеш із ними в могилї;
ти бо спустошив землю твою, вбивав народ твій: о, по віки не спогадаєсь рід лиходїїв!
21
Готуйте різанину синам його за беззаконностї батька їх, щоб не піднялись і не заволодїли землею, та не сповнили сьвіт ворожнечею.
22
Так, встану на них - говорить Господь Саваот - і вигублю імя Вавилону до нащадку - й сина й внука, говорить Господь.
23
І вчиню його пробутком їжа та болотом, і вимету його мітлою, витираючою до чистого, говорить Господь Саваот.
24
Клянучись, говорить Господь сил: Як я задумав, так воно й буде;
як я призначив, так і станеться,
25
Щоб стерти Ассирийця в землї моїй й розтоптати його на горах моїх;
а тодї спаде з них ярмо його, й здійметься тягар із плечей в їх.
26
Так призначено, так постановлено про всї (поганські) землї, а се рука, простягнута на всї ті народи;
27
Бо се призначив Господь сил, і хто зможе те відмінити?
рука його простягнута, - хто її відверне?
28
В роцї ж, коли вмер царь Ахаз, було ось таке пророче слово:
29
Не радуйся, земле Филистійська, що поломана палиця, побивавша тебе;
бо з кореня змиїного вийде гаспид, а плодом із його буде лїтаючий дракон.
30
А тодї бідні стануть насичені, а злиденні безпечно будуть спочивати;
твій же корінь уморю голодом, а й нащадок у тебе вигублю.
31
Ридайте ж, ворота, вий голосно, місто!
Розпадешся ти, земле Филистійська;
ось бо - від півночі ковпіт димом надходить, а нема втомленого в їх полках.
32
І що ж тодї скажуть вістники народу?
Ось те, - що Господь утвердив Сиона, що в йому знайдуть захист убогі з народу його.