1
Слово пророче про Дамаск: Ось, Дамаск вичеркуєсь зпроміж міст й обернеться в купи руйновища.
2
Городи Ароерські опустїють, - там хиба стада будуть віддихати, та й не буде кому їх полошити.
3
Не стане твердині Ефраїмової, не стане Дамаску, столицї всієї Сириї;
станесь із ним те саме, що з славою синів Ізраїля, говорить Господь Саваот.
4
І буде в той час;
упаде слава Якова, а сите тїло в його схудне.
5
Стане, мов та нива по зборі пашнї женцем, коли рука його вижне її, або коли визбирають колоссє в Рефаїм-долинї.
6
І зостанеться в його - як се буває при оббиванню оливок - на вершку дві-три ягодки, або чотири-пять по рясних галузках, - говорить Господь, Бог Ізраїля.
7
А тодї вже зверне людина погляд свій на Творця свого, й очі в її позирати муть до Сьвятого Ізрайлевого;
8
І не спогляне на жертівники, на вироби рук своїх, і не подивиться на те, що вробив палцями своїми, на боввани Астарти та Баала.
9
В день той будуть утверджені міста його - нїби ті розвалини по лїсах та верхах гір, що їх покидали втїкачі перед Ізраїлем, - всюди буде пусто.
10
Бо ти забув про Бога, спаса твого, й не згадував про охоронну скелю твою.
Ти позаводив сади, щоб у їх весело проходжатись, і понасаджував лозини чужоземні;
11
А коли насадив, то й запобігав, щоб воно росло, та щоб посадка твоя рано розцьвівалась;
но - як прийде до зборів, не мати меш купи плодів, а смуток тяжкий.
12
Горе!
з яким шумом товпа народу (на нас) наступала!
гукають, як шумить море.
Що за ревіт усяких племен!
ревуть, мов великі води.
13
Так, ревуть народи, як ревуть великі води;
но Господь погрозив їм, - ось вони й розбіглись, гонені, як порох перед вітром, як пилини цьвітні поперед вихру.
14
Ввечорі - трівога, та досьвіта - вже й нема його!
Ось такий пай тим, що нас обдирали, така доля тим, що нас пустошили.