1
Пророче слово про Тир: Ридайте, кораблі Тирські, бо він збурений: нема вже домів торговельних і нїкому в ті доми входити.
Так їм переказано з Хитимської країни.
2
Замовкнїть, осадники острову, що його, бувало, купцї Сидонські, плаваючи по морі, збагачали.
3
По великих водах привожено сюди зерно Сигорське, вроджай ріки (Нила), і був він торговицею народів.
4
Застидайсь Сидоне!
ось бо що говорить море, ся твердиня морська: (Я стала безлюдна,) наче б не мучилась народинами, не ховала хлопят, не доводила дївчат до зросту!
5
А як чутка долетить про Тир до Египту, задрожать вони від новини сієї.
6
Переносїтесь у Тарсис, ридаючи, ви, давні осадники острову!
7
Чи се ж той город ваш, що був знаний в давні давна?
А нинї несуть його ноги, блукатись до краях далеких!
8
І хто ж то призначив Тирові таку долю, що колись роздавав вінцї, а купцї в його були, наче князями, крамарі ж його - дуками в землї?
9
Призначив се Господь Саваот, щоб понизити гординю славних, щоб впокорити знатних у землї.
10
Блукай же тепер, дочко Тирська, мов ріка, по землї;
нема бо вже тобі перепони!
11
Він простяг руку свою понад море, затряс царства;
Господь приказав, повалити твердинї Канаанські,
12
І сказав: Не будеш уже гуляти, ти, осоромлена дївице, дочко Сидонська!
Вставай, переселяйся в Киттим, - хоч і там не мати меш спокою.
13
Ось земля Халдейська: давно того народу не було;
се Ассур дав до його почин, заложив його з тих, що жили в пустинях, а вони побудували башти собі;
- а й їх домівки повалено, та й в розвалища обернено.
14
О, ридайте, кораблї Тирські, бо спустошена ваша твердиня!
15
І буде в той час, що забудуть про Тир на сїмдесять років, - скільки звичайно один царь живе.
По сїмдесятьох же роках станесь із Тиром таке, як сьпіваєсь про блудницю:
16
Возьми цитру, ходи по містї, ти, забута блуднице!
Пригравай гарно, висьпівуй багато пісень, щоб тебе собі пригадали!
17
І станесь по скінченню сїмдесяти лїт, що Господь навідаєсь ласкою до Тиру;
й знов почне він збивати достатки, та, мов та блудниця, вабити до себе всї краї на землї.
18
Та торгівля його й користї з її будуть присьвячуватись Господеві;
не будуть ховати й складати їх у комори, а до тих, що живуть перед лицем Господнїм, буде переходити користь із торговлї його, щоб вони їли доситу та мали трівку одежу.