1
В той день буде в землї Юдиній ся пісня сьпіватись: Місто кріпке в нас;
він спасеннє дав нам замість мурів і валів.
2
Відчиняйте ворота, нехай ввійде народ праведний, що любить правду.
3
Твердого духом хорониш ти в повному впокої, за те, що він на тебе вповає.
4
Вповайте ж на Господа повіки, бо Господь Бог - се твердиня вічна.
5
Він поскидав тих, що згорда високо неслися, - той високий город;
скинув його, поверг його, скинув у порох.
6
Топче його нога, ноги вбогого, стопи нуждарів.
7
Путь праведного рівна;
ти вирівнуєш стежку праведному.
8
(стоячи) На стежцї судів твоїх, Господи, ми вповали на тебе;
до твого імени й памяті про тебе змагала душа наша.
9
Душею моєю взлїтав я поночі до тебе, й духом у внутрі моєму буду шукати тебе з досьвітнього ранку;
коли бо присуди твої дїються на землї, тодї живущі на сьвітї навчаються справедливостї.
10
Як безбожний буде помилуваний, - не навчиться справедливостї;
він коїти ме лихо в землї праведних, та й не буде оглядатись на Господню велич.
11
Господи!
ти знімав правицю твою високо, та вони не бачили її;
нехай же побачать і засоромляться ненавидники люду твого;
огонь твій нехай пожере ворогів твоїх.
12
Господи!
ти даруєш мир;
бо ж усї справи наші ти нам устроюєш.
13
Господи, Боже наш!
над нами крім тебе панували володарі другі;
та ми задля тебе одного імя твоє шануєм.
14
Мертві вже не ожиють;
велетнї не встануть, бо ти навідався й вигубив їх, та затратив всю память про них.
15
Ти намножив люд, Господи, велико намножив;
ти прославив себе, розширив гряницї землї.
16
Господи!
він же тілько в нуждї шукав тебе;
виливав тихі молитви, коли кари твої спадали на його.
17
Мов та вагітна, як прийде час їй родити, мучиться, кричить у болях, оттак бували й ми перед тобою.
18
І ми бували вагітні, мучились, - та родили хиба вітер;
спасення-добра не приспорили землї, й невірні осадники землї не попадали.
19
Та мерцї твої ожиють, устануть мертві тїла!
Оживайте ж, веселїтесь, що в порох лягли;
бо роса в тебе, - роса, що живить травицю, й земля викине померших.
20
Ійди ж, народе мій, ввійди в свої хатини;
зачини за собою двері, сховайся на часинку, докіль гнїв перейде;
21
Ось бо, Господь вийде з пробутку свого покарати земнородних за їх беззаконство;
й земля видасть із себе кров, що повсисала;
не таїти ме вже своїх убитих.