1
Горе коронї гордих та пяних Ефраїміїв, (горе) зовялому цьвіту в величній окрасї його, що розсадовився поверх гори понад урожайною долиною, та все, мов би пяний од вина.
2
Ось уже йде потужний та кріпкий (гнїв) од Господа, наче злива з грядом і пагубний вихор;
наче розгукана повідь розбурханих вод, і повергає його нездержною силою на землю.
3
Ногами буде потоптана корона гординї пяних Ефраїміїв.
4
З квіткою ж вялою в величній окрасї його на верху вроджайної долини станесь те, що з смоквою, перед часом достиглою, що, скоро хто її вбачить, зараз простягає руку та й з'їдає.
5
Оного часу буде один Господь Саваот величним вінцем і короною слави для останків свого народу;
6
Він буде духом правосуду тим, що засїдають на суд, та відвагою тим, що ворога од воріт прогонять.
7
Бо й вони од вина спотикаються й збиваються напоями з дороги;
сьвященник і пророк спотикаються від опяняючих напитків;
поконані вином, ходять, мов безглузді від напою;
в пізнаннї похибляються, помиляються в осудї.
8
Столи в них повні гиду й блювотини, нема чистого місця.
9
А договорюють: "Кого хоче він учити знання?
кого проповіддю на розум наводити?
хиба тих, що перестали їх молоком з грудей годувати, що їх неня саме від грудей відлучила?
10
У вас усе - заповідь та заповідь, а за заповіддю знов заповідь;
правило та правило, а за правилом ізнов правило;
тут не багато часу (до кари), та й там не багато."
11
За се ж будуть говорити до сих людей чужинцї лепетаннєм чужою мовою.
12
До них говорили (пророки): "Оце відпочинок: дайте спочити струдженому: се буде потїха" (наша).
Та вони не хотїли слухати.
13
І станесь із ними по слову Господньому: заповідь на заповідь;
заповідь за заповіддю;
правило та правило, а за правилом ізнов правило;
тут не багато, та й там не багато, - так що пійдуть і попадають горілиць і порозбиваються, і попадуться в сїть та й спіймаються.
14
Слухайте ж слова Господнього, ви зневажники, що правите народом сим у Ерусалимі:
15
Позаяк ви говорите: "Ми з смертю зробили умову, рядну вчинили ми з пеклом: коли побиваючий бич переходити ме, - він нас не досягне, бо ми втечище певне маєм у льжі, й в оманї притулок надїйний."
16
За се так говорить Господь Бог: Ось я закладаю в основу камінь на Сионї, - камінь певний, угольний, великоцїнний, та кріпко заложений;
хто в його ввірує, той не застидаєсь.
17
І зроблю суд мірою, а справедливість - вагою, і, наче грядом, спустошене буде втечище льжи, й води затоплять місце вашого сховку.
18
І так ваші змовини з смертю розірвуться, і ваша рядна з пеклом не встоїть;
і як прийде побиваючий бич, то й вас погубить,
19
Наколи переходити стане, він захопить вас;
а переходити ме кожного рана, в день і в ночі, та й сама вже чутка про його переймати ме страхом.
20
Ложе буде вам надто коротке, щоб простягнутись, - укривало надто узке, щоб ним обгорнутись.
21
Бо встане Господь так, як на горі Перазимі, розгнїваєсь, як на долинї Габаонській, щоб зробити дїло своє, дїло незвичайне, та й довершить своє дїло, своє дїло дивовижне.
22
Тим не жартуйте, щоб кайдани в вас не стали тугійші;
бо я чув від Господа, Бога сил, - що пагуба всїй землї призначена.
23
Прихилїте ж слух і послухайте голосу мого;
вважайте й вислухайте, що буду до вас промовляти:
24
Хиба плугатарь день у день про свій засїв оре, викидає борозди та боронить землю свою?
25
Нї;
зрівнявши ниву, сїє він чорнуху, або розсїває кмин, або сїє пшеницю, ячмінь у вибраному місцї, та просо.
26
Сього порядку навчає його сам Господь;
він учить його.
27
Бо не молотять чорнухи валом зубчатим, анї коліс не качають по кминові, а палицею вибивають чорнуху, та й кмин - палицею.
28
Та й збіжжє вимолочують, та не роздавлюють його;
водять по йому молотїльні колеса з їх кіньми, та розтирають.
29
І се походить од Господа сил: дивні ради його, велика премудрість його!