1
Буде час, що на царстві седїти ме правий, та й князї його правити муть по закону;
2
Кожен з них буде, мов затула од вітру й захист в негоду;
мов джерела води в пустинї й тїнь від високої скелї в землї безводній.
3
Очі видющих не будуть закриватись, і уші слухаючих будуть уважні.
4
І серце легкодушних вміти ме розважати, й недорікі язики говорити муть ясно.
5
Безглуздого не будуть тодї величати поважним, а про зрадливого не скажуть, що він чесний.
6
Ледарь бо безглуздий говорить безглуздо, та й серце його мислить про беззаконство, щоб поступати скрито;
зневажати Господа, видерти хлїб голодному, та відоймити напій жаждущому.
7
У зрадливого дїяльність пагубна: він задумує зраду, щоб погубити бідаху словом ложним, яке б нї було його право!
8
Чесна ж людина про чесне гадає й твердо стоїть при всьому, що чесне.
9
Ви ж, жіноцтво, богацтвом безпечне!
станьте, послухайте голосу його;
дочки безжурні, прихилїть слух до словес моїх:
10
По рокові та по днях злякаєтесь, ви безпечні!
не буде бо зборів винограду та й і жнив не буде.
11
Здрогнїтесь, безжурні, стрівожтесь, безпечні!
скиньте з себе (дорогі) одежі, а покрийте наготу вашу (дранками)!
12
Бити муть себе у груди, (плачучи) про поле, повне достатку, - про лозу виноградню, (колись) уроджайну.
13
На полях у мого народу рости муть репяхи та терни, та й на всїх домах веселих у роскішнім містї.
14
Бо палати будуть покинені, веселе місто буде полишене.
З Офелу та з башти постануть, замість печер, сховища диким ослам та стадам пасущим,
15
Аж покіль Господь не виллє на нас Духа з висоти, й пустиня не стане садом, а сади зробляться борами.
16
Тодї запанує в степу правда, й правосуд буде пробувати на вроджайнім полі.
17
І дїлом правди буде мир, а правосуд зродить - спокій й безпеку вовіки.
18
Тодї народ мій жити ме в пробутку мира і в осадах безпечних та в спокійних займищах щасливих.
19
Бити ме гряд на лїс, город же утоне в долинї.
20
Блаженні ж ви, що сїєте понад усї води, й випускаєте туди вола й осла.