1
Горе тобі, пустошнику, що його не пустошено, (горе тобі) грабіжнику, що його не рабували!
Бо, як скінчиш пустошити, то й тебе спустошать;
а як скінчиш рабувати, то й тебе зрабують.
2
Господи, помилуй нас: на тебе вповаєм;
будь нам правицею з раннього ранку, й нашим рятунком у нуждї!
3
Перед грозою голосу твого повтїкають народи;
коли ти встанеш, розсїються невірні,
4
І будуть збірати добичу по вас, як гусїнниця збірає, кинуться на все, як сарана кидаєсь.
5
Високий Господь, що живе на висотах;
він сповнить Сион судом і справедливостю.
6
І настануть про тебе часи безпечні, богацтво спасення, мудростї й знання, а страх Господень буде скарбом твоїм.
7
Ось, потужні їх кричать на улицях, а посли примирні гірко плачуть.
8
Стало пусто на дорогах, нема подорожних;
поламав він умову, повалив місто - нїщо люде в його.
9
Земля сумує, млїє;
Ливан у стидї, завмірає;
Сарон став, як пустиня, а Базан з Кармелем і листє втеряли.
10
Отже я тепер устану, говорить Господь, тепер піднімусь, здіймусь у гору.
11
Вагонїєте від сїна, - вродите солому;
подих ваш - огонь, він же й пожере вас.
12
І тодї будуть погане, як горюща вапна, як порубана тернина, згорять ув огні.
13
Слухайте, далекі, що я задумав вчинити, та й ви, близькі, пізнайте силу мою.
14
Затремтять грішники на Сионї;
переляк огорне безбожних: хто ж зміж нас зможе жити коло огню, що все пожерає, хто з нас видержить коло вічного поломя?
15
А вже ж тілько той, хто ходить в справедливостї й говорить правду;
хто цурається наживи з грабежі;
хто вдержує руки від підкупу, хто на задуми кріваві уші затикає, й закриває свої очі, щоб зла й не бачити,
16
Такий жити ме, мов на висотах, мов за неприступними скелями схорониться;
хлїб його йому подасться, й вода не зсякне в його.
17
Очі твої побачать Царя в славі його, увидять землю далеку;
18
Серце твоє буде тілько згадувати про страшне минуле: де той, що лїчив данину?
де той, що робив перепись?
де той, що розглядував башти?
19
Не побачиш більше люду жорстокого з глухою недослухною мовою, з язиком чудовищним, невторопним.
20
Подивися на Сиона, - се місто сьвяточних зборів наших, а очі твої побачать Ерусалим, пробуток мирний, незрушимий намет;
стовпи його нїколи нїхто не вирве, й нї одна поворозка не пірветься.
21
Там Господь великий у нас витає, замість рік та перекопів широких;
туди не ввійде нїяке веслове судно, анї корабель не перейде.
22
Бо Господь - суддя нам, Господь - законодавець нам, Господь царь наш;
він спасе нас.
23
Твої ж (Ассуре) линви послабли, не вдержать щогли, не натягують вітрила.
А тодї настане велике паюваннє здобичі, навіть калїки будуть жакувати.
24
І нїхто з осадників не скаже: "я не здужаю", а людям, що там будуть жити, відпустяться всї гріхи їх.