- 1
- Горе тобі, пустошнику, що його не пустошено, (горе тобі) грабіжнику, що його не рабували!
Бо, як скінчиш пустошити, то й тебе спустошать;
а як скінчиш рабувати, то й тебе зрабують.
- 2
- Господи, помилуй нас: на тебе вповаєм;
будь нам правицею з раннього ранку, й нашим рятунком у нуждї!
- 3
- Перед грозою голосу твого повтїкають народи;
коли ти встанеш, розсїються невірні,
- 4
- І будуть збірати добичу по вас, як гусїнниця збірає, кинуться на все, як сарана кидаєсь.
- 5
- Високий Господь, що живе на висотах;
він сповнить Сион судом і справедливостю.
- 6
- І настануть про тебе часи безпечні, богацтво спасення, мудростї й знання, а страх Господень буде скарбом твоїм.
- 7
- Ось, потужні їх кричать на улицях, а посли примирні гірко плачуть.
- 8
- Стало пусто на дорогах, нема подорожних;
поламав він умову, повалив місто - нїщо люде в його.
- 9
- Земля сумує, млїє;
Ливан у стидї, завмірає;
Сарон став, як пустиня, а Базан з Кармелем і листє втеряли.
- 10
- Отже я тепер устану, говорить Господь, тепер піднімусь, здіймусь у гору.
- 11
- Вагонїєте від сїна, - вродите солому;
подих ваш - огонь, він же й пожере вас.
- 12
- І тодї будуть погане, як горюща вапна, як порубана тернина, згорять ув огні.
- 13
- Слухайте, далекі, що я задумав вчинити, та й ви, близькі, пізнайте силу мою.
- 14
- Затремтять грішники на Сионї;
переляк огорне безбожних: хто ж зміж нас зможе жити коло огню, що все пожерає, хто з нас видержить коло вічного поломя?
- 15
- А вже ж тілько той, хто ходить в справедливостї й говорить правду;
хто цурається наживи з грабежі;
хто вдержує руки від підкупу, хто на задуми кріваві уші затикає, й закриває свої очі, щоб зла й не бачити,
- 16
- Такий жити ме, мов на висотах, мов за неприступними скелями схорониться;
хлїб його йому подасться, й вода не зсякне в його.
- 17
- Очі твої побачать Царя в славі його, увидять землю далеку;
- 18
- Серце твоє буде тілько згадувати про страшне минуле: де той, що лїчив данину?
де той, що робив перепись?
де той, що розглядував башти?
- 19
- Не побачиш більше люду жорстокого з глухою недослухною мовою, з язиком чудовищним, невторопним.
- 20
- Подивися на Сиона, - се місто сьвяточних зборів наших, а очі твої побачать Ерусалим, пробуток мирний, незрушимий намет;
стовпи його нїколи нїхто не вирве, й нї одна поворозка не пірветься.
- 21
- Там Господь великий у нас витає, замість рік та перекопів широких;
туди не ввійде нїяке веслове судно, анї корабель не перейде.
- 22
- Бо Господь - суддя нам, Господь - законодавець нам, Господь царь наш;
він спасе нас.
- 23
- Твої ж (Ассуре) линви послабли, не вдержать щогли, не натягують вітрила.
А тодї настане велике паюваннє здобичі, навіть калїки будуть жакувати.
- 24
- І нїхто з осадників не скаже: "я не здужаю", а людям, що там будуть жити, відпустяться всї гріхи їх.
|