1
Приступіте, народи, слухайте й вважайте, люде!
Нехай чує земля й уся повнота її, вселенна й усе, що вона зродила!
2
Загорівсь бо гнїв Господень на всї народи, й досада його - на всю многоту їх.
Він наложив на їх проклін, передав їх на заріз;
3
Щоб їх повбивано й порозкидано;
трупи їх щоб гноєм узялись, та щоб гори од крові їх розмоклись.
4
І зотлїє все військо небесне, й небо звинеться, мов звиток книжний, і військо його поспадає, як лист із лози виноградної спадає, та як зовялий лист із смокви.
5
Бо, наче упився (досадою), меч мій на небі;
і ось, він сходить тепер суддею на Едом, і на народи, що на них я проклін наложив.
6
Меч Господень пересякне кровю, потучнїє від жиру, од крові з баранів та козлів, від їх почнього туку;
в Босорі справить Бог сю жертву й велику різанину в землї Едома.
7
Буйволи впадуть з ними, телята з волами, земля впється їх кровю, й порох від тука стучнїє.
8
Бо надходить день Божої пімсти, час відплати за Сиона.
9
Ріки його візьмуться смолою, а порох у йому - сїркою, і стане земля в йому горіющою смолою;
10
І нї в день, нї в ночі не вгасати ме, вічно буде підніматись дим із неї, та й від роду до роду лежати ме степом безплідним;
по віки вічні нїхто не ходити ме по нїй.
11
Пеликан з їжаком заволодїють нею, та пугач з вороном оселяться на нїй, і протягнуть, неначе, по нїй шнур до спустошення й вагу, щоб у нїщо її обернути.
12
Нїкого не буде з тих значніх, що їх за царів вибірали, і всї князї їх будуть - нїчо.
13
І позаростають двори її тернівками;
кропивою та бодяками - твердинї її;
будуть жити в нїй шакалі, а струсї гнїзда собі мостити.
14
І коти дикі будуть із шакалями там зустрічатись, а рогаті духи один із одним перекликатись;
там нічна мара буде оддихати, і знайде собі впокій.
15
Там крилата гадюка гнїздитися буде на яйцях, виводити ме дїти й під себе збірати, та й яструби будуть там збіратись один до одного.
16
Відшукайте колись в (сїй) книзї Господнїй та прочитайте;
нї одно із сього не залишить прийти, та й не переміниться одно другим.
Його бо самого уста се повелїли, й його самого дух збере їх.
17
Сам він кидав їм жереб, і його рука роздїлила їм її під міру;
по віки будуть вони володїти нею, від роду й до роду жити муть на нїй.