1
І сталось у чотирнайцятому роцї царювання Езекіїного, наступив царь Ассирийський Сеннахирим на всї утверджені городи Юдині та й поопановував їх.
2
І послав царь Ассирийський Рабсака з Лахиса до царя Езекії з потужним військом, і він отаборився коло водопроводу з вижнього ставу по дорозї до красильного поля.
3
І вийшли до його Еліяким Хелкієнко, що доглядав палат, та Себна, царський писарь, та Йоах Асафенко, лїтописець.
4
І каже їм Рабсак: Скажіте Езекії: Так говорить великий царь, царь Ассирийський: Що се за надїя, на яку ти вповаєш?
На що ти вповаєш?
5
На мою думку - се самі пусті слова, а до війни треба розумної ради й сили;
на кого ж ти вповаєш, що відорвавсь від мене?
6
Ось, ти задумав опертись на Египет, - на тую надломану тростину, що кожному, хто обіпреться на неї, забється в руку й проколе її.
Такий той Фараон, царь Египецький, до всїх, що покладають у йому надїю.
7
Коли ж відкажете менї: Ми на Господа, Бога нашого, вповаємо, то чи ж се не той самий, що його висоти та жертівники позносив Езекія, повелївши Юдї й Ерусалимові: Перед сим тілько жертівником ви маєте поклонятись.
8
Оце ж увійди в умову з моїм паном, царем Ассирийським: - я дам тобі дві тисячі коней;
тільки чи здобудешся на стільки їздецїв до них?
9
Як се ти думаєш відперти, хоча б одного з гетьманів самих меньших рабів пана мого, вповаючи на Египет задля колесниць його й комонника?
10
Хиба я без Господньої волї наступив на сю землю, щоб її спустошити?
Сам Господь сказав менї: Ійди проти сієї землї та спустош її.
11
І сказали Елїяким та Себна та Йоах Рабсакові: Розмовляй з рабами твоїми по сирийській, бо ми розуміємо, а не розмовляй з нами по юдейськи в слух людей, що стоять на мурі.
12
Рабсак же відказав: Хиба ж мій пан послав мене тільки до твого пана й до тебе, щоб сї слова сказати?
Нї, також і до тих людей, що седять на мурі, щоб вкупі з вами ковтати власне кало своє й мочу свою пити?
13
Тут виступив Рабсак і промовив голосно по юдейськи: Слухайте слова великого царя, царя Ассирийського!
14
Так говорить царь: Нехай вас Езекія не баламутить, він бо вас не врятує;
15
І нехай не розважає вас Езекія надїєю на Господа, говорючи: Господь вирятує нас і не подасть города сього на поталу цареві Ассирийському.
16
Не слухайте Езекії, так бо говорить царь Ассирийський: Зробіте примиррє зо мною та й вийдїть до мене, так їсти мете кожен ягоди з винограду свого й з смоковницї своєї, і пити мете воду з колодязя свого,
17
Аж покіль я надійду та візьму вас у землю, однакову з вашою, в землю, повну зерна й винового соку, в землю повну хлїба й виноградників.
18
Нехай же не зводить вас Езекія, говорючи: Господь вирятує нас.
Хиба ж боги народів урятували, кожен свою землю, з потали в царя Ассирийського?
19
Де боги Ематські й Арпадські?
де боги Сефарваїмські?
Хиба ж вони вирятували Самарию з моєї потали?
20
Котрий з усїх богів сих земель вирятував свою землю з руки моєї?
І чи ж спасе Господь Ерусалим із моєї потали?
21
І мовчали вони мовчки, не відказали йому нї словом, так бо гласив наказ царський: Не відказуйте йому.
22
І прийшли Еліяким Хелкієнко, домозверхник, та Себна, писарь, та Йоах Асафенко, лїтописець, в роздертих одежах до Езекії та й оповіли йому, слова Рабсакові.