1
Як почув се царь Езекія, то роздер одїж на собі, обгорнувся волосяним вереттєм і пійшов у дом Господень;
2
Еліякима ж, палатозверхника, та Себну, писаря, вкупі з старшими сьвященниками, обгорненими волосяним вереттєм, послав до Ісаїї Амосенка.
3
І промовили вони до його: Так говорить Езекія: Днем смутку й кари та сорому є сей день, дитина бо доросла до отворення матерньої утроби, та нема снаги вродити.
4
Може чує Господь Бог речі Рабсакові, що його послав пан його, царь Ассирийський, зневажати живого Бога, й поругати словами, що їх чув Господь, Бог твій;
вознеси ж молитву за тих, що зостались іще в живих.
5
Як прийшли слуги царя Езекії до Ісаїї,
6
Сказав їм Ісаїя: Промовте до пана вашого так: Так говорить Господь: Не лякайсь тих речей, що чув єси, а якими зневажали мене кметї царя Ассирийського.
7
Ось я пошлю на його духа, й прийде до його звістка, й вернеться він у свою землю, а я вбю його мечем у його ж землї.
8
І вернувся Рабсак, і знайшов царя Ассирийського, що облягав Либну;
бо був перечув, що той від Лахиса відступив.
9
І перечув він про Тиргака, царя Етиопського, й сказано йому: Ось він вирушив, щоб на тебе вдарити, то послав удруге посли до Езекії й повелїв сказати йому:
10
Промовте так до Езекії, царя Юдейського: Нехай тебе не ошукує Бог твій, що на його вповаєш, думаючи: Ерусалиму не подасть він цареві Ассирийському на поталу.
11
Ти ж чував сам, що царі Ассирийські зробили з усїма землями, як розпростерли на їх проклін;
а ти б то врятувався?
12
Хиба ж боги в народів, що їх батьки мої в нїщо пообертали, вирятували їх, - як от Гозан, та Харан, та Резеф та людей Еденських в Талассарі?
13
Де царь Ематський і царь Арпадський і царь в городї Сефарваїмі, в Енї та Івві?
14
І взяв Езекія письмо з рук поселських і, прочитавши його, пійшов у храм Господень, та й розгорнув його Езекія перед Господом;
15
І моливсь Езекія Господеві й говорив:
16
Господи сил, Боже Ізрайлїв, що престолуєш над херувимами!
ти один - Бог над усїма царствами земними;
ти сотворив небо й землю.
17
Прихили, Господи, ухо твоє й почуй;
позирни, Господи, очима твоїми й побач!
Почуй слова Сеннахеримові, що переслав менї на зневагу живого Бога!
18
Справдї, Господи, царі Ассирийські попустошили всї народи й землї,
19
І повкидали в огонь боги їх;
та то не боги, а робота рук людських, дерево й камінь, тим вони їх і обернули в нїщо.
20
Тепер же, Господи, Боже наш, визволь нас із його потали, щоб зрозуміли всї царства земні, що ти, Господи, Бог єдиний.
21
І послав Ісаїя Амосенко до Езекії сказати: Так говорить Господь, Бог Ізрайлїв: Те, про що молився єси що до Сеннахерима, царя Ассирийського, я вислухав, -
22
Се слово, що про його виповів Господь: Погордить тобою й насьміється з тебе дївиця-доч Сиону;
позад тебе похитає головою дочка Ерусалиму.
23
Кого ж бо ти зневажав і поругав?
Проти кого се ти голос підняв, і так згорда глянув очима?
На Сьвятого в Ізраїлї!
24
Ти через кметїв своїх Господа ганьбив та сказав: Многими колесницями моїми я на верхи гірні знявся, - на ребра Ливану, та й порубав я кедри там високі, й найкрасші кипариси його, й добрався аж до крайних гряниць його, до найгусчого саду його;
25
І докопувавсь і пив воду, й висушував стопами ніг моїх всї перекопи в Египтї.
26
Чи не чув же ти, що я се все наготовив?
у давнезьні ще давна постановив се, а тепер сповнив тим, що ти опустошуєш утверджені міста в купи румовищ;
27
Що осадники їх немощні, дрожать і соромляться;
вони поробились, мов на полі зіллє, мов никла зелень на кришах та збіже - загоріле, нїм в колос убралось.
28
Чи седиш ти, чи виходиш, чи входиш, - усе я знаю, знаю й те, як ти проти мене буяєш;
29
За твою буту проти мене, та що твоя гординя до мого дойшла слуху, я тобі в ніздра каблучку заправлю, й зубела мої у рот твій (заложу), й заверну тебе тим же шляхом, яким сюди прийшов єси.
30
І ось тобі, Езекію знамено: Сього року їсти мете те, що виросло з витрушеного зерна, а в другому роцї - самосївне (від кореня), у третьому ж роцї сїйте й жнїте й насаджуйте виноградники та й споживайте плод їх.
31
І що з Юдиного дому ще зісталось, те пустить знов коріннє внизу й появить плід угорі;
32
Бо з Ерусалиму зійде (мов трава) останок, а те, що врятуєсь - із гори Сиону.
Ревнуваннє Господа сил се вчинить.
33
Тим Господь ось так говорить про царя Ассирийського: Не ввійти йому в сей город, і стріли туди не пустить, не приступить до його під щитом, і не насипле кругом його валу:
34
Тим самим шляхом, що прийшов ним, він вернесь, а в місто се він не ввійде, - говорить Господь.
35
Город сей я боронити буду, щоб його спасти - задля себе й слуги мого Давида.
36
І вийшов ангел Господень та й убив у таборі Ассирийському сто вісїмдесять і пять тисяч чоловіка, й як повставали рано вранцї, - аж се самі мертві тїла.
37
І рушив Сеннахерим, царь Ассирийський, та й відступив, а вернувшись, жив у Ниневиї.
38
І як молився він раз у храму свого бога Нисроха, вбили його мечем сини його, Адрамелех та Шарезер, і повтїкали ув Арарат-землю, а син його Асардан настав царем замість його.