- 1
- Того часу занедужав Езекія на смерть.
І прийшов до його пророк Ісаїя Амосенко й рече до його: Так говорить Господь: Упорядкуй дом твій, бо вмреш, не одужаєш.
- 2
- І повернувся Езекія лицем до стїни, й молився Господеві сими словами:
- 3
- Ой Господи!
спогадай же, що я щиро й неподїленим серцем ходив перед лицем твоїм і чинив те, що тобі до вподоби.
Та й заплакав Езекія в голос.
- 4
- І прийшло слово Господнє до Ісаїї таке:
- 5
- Ійди й промов до Езекії: Так говорить Господь, Бог предка твого Давида: Почув я молитву твою, побачив сльози твої і ось я придам тобі віку ще пятнайцять років;
- 6
- Ще ж визволю тебе й сей город із потали в царя Ассирийського, й берегти му сей город від нападу.
- 7
- І ось що буде тобі знаком од Господа, що справдить Господь слово, яке виповів:
- 8
- От я заверну на десять ступнїв назад тїнь сонячну, що пройшла вже на сонцевказові Ахазовому.
І вернулося сонце на десять ступнїв, що пройшло по сонцевказу.
- 9
- Молитва Езекіїна, царя Юдейського, як він нездужав, та й знов одужав од своєї недуги:
- 10
- Я сказав був собі: в серединї лїт моїх маю оце відійти до воріт преисподньої;
однято менї останок віку мого.
- 11
- І говорив я: Не побачу вже Господа Бога (в дому його) між людьми живими;
не побачу й людини зміж тих, що живуть на сїм сьвітї;
- 12
- Домівка моя розбираєсь із місця та й забіраєсь од мене, як будка пастуша;
перетяте, мов (нитка) у ткача, життє моє.
Так, він відотне мене од основи;
день і ніч ждав я, що ти пошлеш уже конець життю мойму.
- 13
- Я ждав до ранку;
він бо, як лев, покрушив костї мої;
день і ніч думав я, що тут-тут нашлеш конець менї.
- 14
- Наче журавель, як пискля у ластівки, пищав я, тужив як голуб, сумно глядїли в небо очі мої: Господи, я придавлений, рятуй мене!
- 15
- Що ж казати менї, коли він так сказав і вчинив?
Тихо буду переходити (в гадках) кожний рік жизнї моєї, споминати горе серця мого.
- 16
- Господи!
так усї жиють, - сим кріпиться й жиє дух мій;
та ти оздоровиш мене, - подаруєш життє менї.
- 17
- Та ось - гіркість моя вийшла менї на добро;
ти бо вирвав душу мою від ями погибельної, кинув позад себе гріхи мої.
- 18
- Бо не безодня славить тебе, не смерть вихваляє тебе, не ті, що лягли в могилї, вповають на твою правду.
- 19
- Живий, - тілько живий прославляє тебе, як я оце тепер;
за те ж буде отець переказувати дїтям вірність твою.
- 20
- Господь - моя поміч;
тим то ми будемо по всї днї життя нашого при голосї струн висьпівувати піснї в домі Господньому.
- 21
- І звелїв Ісаїя принести смокви та обложити болячку, а він одужає.
- 22
- І питав Езекія: Який знак, що я ходити му в дом Господнїй?
|