1
Слухайте мовчки мене, острови, ви же, народи, поновіте свою силу, а тодї приступіть й говоріть;
станьмо разом на суд.
2
Хто збудив-покликав од сходу мужа праведного, велїв йому йти за собою, підневолив йому народи та покорив царів?
Та ж се він обернув їх мечем його в порох, - луком його в солому, рознесену вітром.
3
Ось, він уганяє за ними, верстає байдужно дорогу, якою нїколи не ходив своїми ногами.
4
Хто се вчинив і довершив?
Той, хто від почину покликає до жизнї народи.
Я - Господь, первийусього) й останній, я - все той самий?
5
Побачили острови й полякались, окрайни землї затремтїли.
Вони посходились до купи;
6
Кожен помагає свому товаришові й приговорює свойму братові: кріпись!
7
Мідник додає духа виливальникові, а той, що бляшки вигладжує, кріпить того, що виковує на ковалї, та собі приговорює: добре споєне, та ще й цвяхами збиває, щоб добре держався.
8
Ти ж, Ізраїлю, слуго мій, ти, Якове, вибраний у мене, ти, Авраамове, друга мого, насїннє, -
9
Ти, що я його взяв від кінцїв землї, та покликав від її окраїн, і сказав тобі: ти мій слуга, я вибрав тебе й не одкину тебе,
10
Не бійся, бо я з тобою;
не лякайся, бо я - Бог твій;
я додам тобі сили, буду помагати, і піддержу тебе вірною правицею моєю.
11
Ось, стидом і соромом окриються всї отті, що проти тебе лютують;
в нїщо обернуться й погибнуть супротивники твої.
12
Будеш їх шукати, й не знайдеш їх, тих ворогів твоїх;
ті, що проти тебе ярились, маною почезнуть;
13
Я бо, - Господь Бог твій;
я держу тебе за руку-правицю;
я говорю тобі: не лякайся, я помагаю тобі!
14
Не бійся, Якове, червяку мій, Ізраїлю, малолюдку, - я помагаю тобі, - говорить Господь, твій відкупитель, Сьвятий Ізраїлїв.
15
Я зроблю тебе валом зубчастим, новим, гострим;
молотити меш гори, розтирати горби на мілкий порох.
16
Віяти меш їх, а вітер буде розносити їх, ти ж Господом будеш радоватись, хвалитись Сьвятим Ізрайлевим.
17
Злиденні й убогі шукають води, - не знаходять;
сохне язик їх від згаги;
я ж, Господь, почую їх, я, Бог Ізрайлїв, не опущу їх.
18
На горах вітворю ріки й бурчаки по байраках;
озером степ ізроблю, а сухі суходоли - повними криничин.
19
Засаджу пустиню кедром, сосною, оливою й миртом;
украшу степ явором, буком та кипарисом,
20
Нехай бачять і знають і розумно всїм буде, що рука Господня вчинила все те, й Сьвятий Ізрайлїв се сотворив.
21
Тепер же прийдїть ви, з справою вашою, говорить Господь;
подайте докази ваші, говорить царь Яковів.
22
Нехай вони приступлять і скажуть нам, що має настати;
нехай звістять що-небудь передом, заки ще постало, а ми станемо умом доходити та й збагнемо, на який конець воно вийшло, - нехай скажуть нам наперед, що ще буде.
23
Будущину возвістїте, нехай же ми знаєм, що ви боги, або зробіть що-небудь, добре або хоч і лихе, щоб ми здивовались, та разом із вами побачили.
24
Та ви - нїщо, та й витвір ваш неварт нїчого;
гидота той, хто вас вибирає.
25
Я розбудив його від півночі, й він прийшов;
та й на сходї сонця буде він призивати імя моє, й топтати можних, як болото, й місити, мов той ганчар глину.
26
Хто звістив се з початку, щоб ми те знали, хто заздалегідь наперід, - щоб ми могли були сказати: Се правда?
Нї, нїхто не звістив, нїхто не чув із вас слова!
27
Я первий сказав Сионові: Ось він!
і дав Ерусалимові благовістника.
28
Я розглядався, та не було нїкого, й між ними не найшовся порадник, щоб я міг запитатись, і менї відказано.
29
От-що: всї вони - одно нїщо, й вироблено їх надармо;
вітер порожній - божища їх!