1
Ось, слуга мій, що я за руку держу його;
вибраний мій, що його вподобала собі душа моя.
Я положив духа мого на него;
він звістить народам суд справедливий.
2
Не крикне він;
не піднесе голосу, гнївний;
не дасть почути його на улицях.
3
Тростинки приломленої не доламле, й льону, що куритись почав, не погасить;
по правдї він буде суд судити.
4
Не ослабне, не втомиться, аж покіль твердо суд свій і правду поставить на сьвітї;
на ймя ж і науку його вповати муть острови.
5
Ось так говорить Господь, що создав небеса й напяв їх;
що розпросторив землю з усїм, що вона родить, та що дає диханнє людям на нїй і дух ходячим по нїй:
6
Я, Господь, покликав тебе на правду, й буду держати тебе за руку, й берегти тебе, й поставлю тебе у завіт народам, за сьвітло невірним;
7
Щоб очі слїпим одчиняти;
щоб виводити вязнїв із вязницї, а сидячих у темряві - з темницї.
8
Я Господь;
се імя моє, і не поступлюся славою моєю кому иншому, величчю моєю - бовванам.
9
Давно обіцяне вже спевнилось, а що буде, я возвіщу;
нїм воно станесь, я звіщу вам.
10
Сьпівайте ж Господу нову пісню, оддавайте хвалу йому від конця до конця сьвіту;
плаваючі по морі і все, чим воно повне - острови й ті, що живуть на них.
11
Нехай озветься голосно пустиня, й міста її, оселї, де живе Кедар;
нехай радісно загомонять, що живуть на скелях, нехай викликують із верхів гірських.
12
Нехай віддають Господу честь, і хвалу його розголошуть по островах.
13
Господь виступить, мов велетень;
як воєвода, розбудить завзяттє;
кликне, підніме крик боєвий, і явить себе сильним проти ворогів своїх.
14
Довго я мовчав, терпів, здержувавсь;
тепер же буду кричати, немов породїля;
буду валити й все поглочувати;
15
Попустошу гори й горби, і всю зелень їх посушу, островами ріки пороблю, осушу озера;
16
І поведу сліпих по дорозї, якої зроду не знали, незвісними їм дорогами буду їх провожати;
темряву вчиню їм сьвітлом, криві дороги - простими;
оттаке я їм учиню, та й їх не покину.
17
Тодї повернуться взад, і окриються великим соромом, що на своїх ідолів вповали, та до бовванів промовляли: Ви боги наші.
18
Слухайте ж, глухі, дивітесь, слїпі, щоб побачили.
19
Хто ж такий слїпий, як слуга мій, і глухий, як посел мій?
Хто такий слїпий, як той, що я полюбив його, такий слїпий, як раб Господень?
20
Много бачив ти, та не запримічав;
слух у тебе був отворений, та ти не чув.
21
Господь зволив задля правди своєї звеличити та прославити закон;
22
Та се нарід розбитий та розграблений;
всї вони повязані (гріхами), мов у ямах підземних, мов зачинені в темницях;
за те ж і стали вони здобичею та й нема їм вибавителя;
вони забрані, а нїкому сказати: верни їх назад!
23
А хто зміж вас прихиляв до сього слух, вслуховався та розмірковував, що з того буде?
24
Хто ж віддав Якова на спустошеннє, а Ізраїля в здобичу?
чи то ж не Господь, що проти його ви грішили?
бо не хотїли вони ходити дорогами його, не слухали закону його.
25
От і вилив він на них ярость гнїву свого, і лють війни: запалала вона кругом них поломєм, та вони не запримітили;
горіла в них, та вони не зміркували того серцем.