1
А тепер слухай, кметю мій, Якове й вибраний мій, Ізраїлю.
2
Так говорить Господь, що тебе вибрав і з'образовав, та допомагав тобі, відколи мати на сьвіт народила: Не бійся, мій кметю Якове, любий, вибраний Ізраїлю;
3
Я бо вилию води на жадібне, пущу потоки на те, що висхло;
вилию духа мого на твоє насїннє, й благословеннє моє на твоє потомство.
4
І будуть рости, як би в зільнику, як верба над водою.
5
Один скаже: Я - Господень, назве себе імям Якова, а инший напише своєю рукою: Я - Господень, і прізве себе імям Ізраїля.
6
Се глаголе Господь, царь Ізрайлїв, і його відкупитель, Господь сил: Я первий, я й останній;
крім мене нема Бога.
7
Хто ж бо рівня менї?
нехай виступить, скаже й за порядком розповість усе з того часу, як я сотворив людей в давнину, та нехай звістить, що постане, що буде.
8
Не бійтесь і не лякайтесь.
Хиба ж я з давна не вістив, не прорікав вам?
Ви сьвідки мої.
Чи ж є ще Бог крім мене?
Нї, нема иншої твердинї;
я нїякої не знаю.
9
Ті, що роблять боги - всї вони ледачі;
а найлюбійші їм не приносять нїякої користї;
на се вони самі собі сьвідками.
Вони нїчого не бачать і не розуміють, тим то вони й осоромляться.
10
Хто зробив бога й вилив ідола, що з його хісна нема?
11
Всї спільники в тому окриються соромом, бо й самі містецї - вони ж ізміж людей;
нехай би всї зібрались і стали;
вони злякаються й застидаються.
12
Коваль робить із залїза сокиру при огнї з вугля;
та при тому оброблює й його, й працює над ним сильною рукою, а з голоду аж упадає на силах;
не пє води, з утоми вмлїває.
13
Тесля, шнур напявши, значить міру;
гострим знарядом обзначує дерево;
потім оброблює його стругом та заокруглює, і так витворює подобину людини гарного виду, щоб уставити його в домі.
14
Він зрубує собі кедри, бере дуба, чи сосну, що йому в дуброві знадобляться, або ясеня, що самий його насадив, а дощик зростив;
15
Се служить йому за топливо й про огріток, запалює огонь і пече хлїб собі.
Та з того ж самого вироблює він і бога й бє перед ним поклони;
вироблює ідола, й припадає перед ним навколїшки.
16
Частину він спалить ув огнї;
при другий частинї пече печеню й їсть до ситу та гріється, й приговорює: добре я загрівся, почув тепло від огню.
17
А з останку дров робить собі бога, ідола свого;
бє поклони перед ним, припадає ниць перед ним, молиться до його й говорить: Спаси мене, бо ти бог мій!
18
Не знають бо й не бачать, бо їм очі затулено, щоб слїпом слїпували, й однято розум.
19
І не візьме собі такий до серця, нема в його стілько знання й розуму, щоб собі сказати: Та ж половину з того спалив я в огнї, а на жарі спік хлїб та печеню і з'їв те;
хиба ж тепер із останку зроблю собі гидоту?
Хиба стану бити поклони перед полїном?
20
Він уганяє за порохом, серце завело його на манївцї, і тяжко йому приходиться, визволити душу свою й сказати;
а може се омана в правицї моїй?
21
Згадай про се, Якове й Ізраїлю, ти ж бо - раб мій;
я тебе приспособив собі;
ти слуга мій, Ізраїлю;
не забувай же про мене!
22
Розжену, мов туман, твої беззаконня, мов ту хмару, - гріхи твої.
23
Звеселїтеся ж, ви, небеса, про Господнє дїло;
викликайте, глибинї земні;
зашуміте радісно, ви гори з гаями й борами своїми;
відкупив бо Господь Якова й прославиться в Ізраїлї.
24
От, що говорить Господь, що викупив тебе та приспособив тебе з малку, з лоня матїрнього: Я - Господь: я сотворив усе;
я один розпростер небеса й своєю силою утвердив землю;
25
Я обертаю в нїщо ворожбу віщунів льживих;
відкриваю безглузддє чарівників;
прогоню в зад тих мудрецїв, і виявлюю, що все знаннє їх - дурощі;
26
Я розбуджую слово у слуги мого;
я се чиню, що віщування посланцїв моїх вірно спевняються;
се я говорю Ерусалимові: Ти знов заселишся, а містам Юдиним: Ви будете одбудовані й розвалища ваші я відстановлю;
27
Я велю глибенї: з'сякни, й ріки твої я висушу;
28
Я скажу Кирові: Мій пастирю, й вволить він волю мою, та й скаже Ерусалимові: будеш одбудований, а храму: будеш знов построєний!