1
Упав Бел, повалився Набо;
божища ваші опинились на скотї та тягаровій худобі;
що ви самі колись носили, се втомлена скотина носить.
2
Поспадали, попадали разом, не змогли охоронити тих, що їх несли, та й самі пійшли в нїщо.
3
Слухай же мене, Яковів доме й ти, ввесь ощадку дому Ізрайлевого, ви, що я від утроби прийняв вас, носив від матернього лоня!
4
Та й до старостї вашої, до сивого волоса в вас носити вас буду;
бо я все той самий;
як сотворив вас, так і носити му, піддержувати вас і хоронити.
5
Кому ж то ви мою подобу вподобили?
з ким зрівняєте, і з ким поставите поруч, щоб ми показались однакі?
6
Висипають із мішка золото;
важать срібло вагою;
наймають золотаря, щоб зробив із того бога;
бють поклони й припадають перед ним навколїшки;
7
І беруть його на плечі, несуть і становлять його на місцї;
і стоїть він, не здвигнеться з свого місця;
кричать до його кричма, та він не чує, не озветься, в бідї не поможе.
8
Спогадайте се й до серця, зрадники, собі прийміте.
9
Спогадайте давні давна, від початку віків, що я Бог, і нема иншого Бога, нема менї рівнї.
10
Я прорікаю заздалегідь наперед те, що колись буде, й від давнезних давен говорю про те, що ще не сталось;
задуми мої спевняться, та й усе, що хочу, я вчиню.
11
Я покликав орла з востоку, з країв далеких;
він же спевнить те, що я призначив.
Я бо сказав - і доведу се до кінця;
призначив - і здїйсню.
12
Слухайте же мене, ви, тугі серцем, од правди далекі:
13
Я наближив уже мою справедливість, вона недалеко, й рятунок від мене не забариться;
і дав Сионові спасеннє, Ізраїлеві - славу мою.