1
Слухай се, доме Яковів, що звеш себе імям Ізраїля, а вийшов з джерела Юдиного, ти, що кленешся імям Господа й носиш в устах Бога Ізрайлевого, хоч не щиро, хоч і не по правдї!
2
Бо вони називають себе по сьвятому містові, й покладаються на Бога Ізрайлевого, - на імя йому Господь сил.
3
Що давно сталося, я наперед прорікав;
воно виходило з моїх уст;
я те прорікав, та й зараз чинив, й все спевнялось.
4
Знав бо я, що ти неслухняний, що в тебе залїзна шия, а чоло мідяне;
5
Тим то обявляв я тобі заздалегідь, нїм воно приходило, й передом обявляв тобі, щоб ти не сказав: Се мій ідол учинив, бовван мій, виливаний бог мій приказав, щоб так сталося.
6
Ти чував про те, так дивися ж на все;
та й хиба ж ви не признаєте сього?
А тепер я прорікаю вже нове, ще тобі тайне, ти ще не знаєш того.
7
Воно постановлено в мене тепер, а не давно, не вчора, й ти ще не чував про те, то ж і не скажеш: ось, я знав се.
8
Нї бо;
ти не чув і не відав про те;
твоє ухо не було передом на се відтулене;
та знав я й се, що ти відпадеш і зломиш менї вірність;
я ж назвав тебе зрадником зроду.
9
Ради імя мого здержував я гнїв мій, і задля слави моєї не хотїв тебе вигубити.
10
Ось, я розплавив тебе, та все ж не так, як срібло, а очищував лиш в печі страдання.
11
Ради себе, задля себе самого чиню я се, бо скільки ж то докорів було б проти мене, а я слави моєї нїкому не дам на поталу.
12
Слухай же, Якове, й Ізраїлю, мій покликаний: я все той самий, я первий і я останній.
13
Землю втвердила рука моя, і правиця моя розпростерла небеса;
кликну їх, а вони разом передо мною стануть.
14
Позбірайтесь до купи, ви всї, та й слухайте: Хто між ними прорік се передом?
Господь возлюбив його, й він волю його спевнить над Вавилоном, і явить рамя його над Халдеями.
15
Се я, я покликав його;
я звелїв і привів його, й дорога його пощастить йому.
16
Приступіте ж до мене та й слухайте се: Я й з початку не потай говорив;
я був там, ще докіль усе сталось;
а тепереньки послав мене Господь Бог і Дух його.
17
І ось, як говорить Господь, вибавитель твій, Сьвятий Ізрайлїв: Я, Господь, Бог твій, що тебе на добро наставляє, та веде тебе по тій дорозї, якою ти ходити повинен.
18
Ой коли б ти вважав на мої повелїння!
тодї б мир твій і лад, як широка ріка, розливався, а справедливість твоя, як филї на морі.
19
І насїння твого, як піску, а пагонцїв - як рінї;
а імя твоє в мене во віки б не щезло - не зникло.
20
Рушайте ж із Вавилону, втїкайте від Халдеїв;
голосно, весело вістїте - проповідуйте про се;
ширіте сесю вість від краю до краю землї;
говоріть: Господь викупив слугу свого Якова!
21
І не зазнають вони в пустинї згаги;
він поведе їх, і (як у давнину) виведе їм із каменя воду;
розколе скелю, й ринуть води.
22
А безбожним нема впокою, говорить Господь.