1
Слухайте мене, острови, вважайте, далекі народи: Господь покликав мене з утроби, від матїрнього лоня назвав імя моє;
2
І зробив гострим мечем уста мої, окрив мене тїнню руки своєї, і зробив мене стрілою гострою і сховав в сагайдацї свойму;
3
І сказав менї: Ти раб мій, Ізраїлю, в тобі я прославлюся.
4
І промовив я: Дармо я трудився, надармо вичерпав силу мою.
Та моя справа перед Господом, і заплата моя - в Бога мого.
5
А тепер говорить Господь, - той, що приспособив мене з лоня в раба собі, щоб навернути Якова до його, й зібрати до його Ізраїля;
я бо славен в очу Господнїм, і Бог мій сила моя.
6
І сказав він: Того ще й омаль, що ти будеш слугою моїм, щоб поколїння Яковові розбудити, Ізраїля ощадок навернути;
нї, тебе я зроблю сьвітлом народам, щоб спасеннє моє розпростерлось до кінцїв землї.
7
Так говорить Господь, визволитель Ізраїлїв, Сьвятий його, до зневажаного всїма, погордженого в народї, до раба в можних: Царі побачать, та й повстають;
князї поклоняться задля Господа, що вірний у слові;
задля Сьвятого Ізрайлевого, що вибрав тебе.
8
Так говорить Господь: Часу вподобного я вислухаю тебе й в день спасення допоможу тобі;
й збережу тебе, й дам тебе в завіт народам, щоб обновити землю, і попустошене наслїдникам вернути,
9
Щоб вязням сказати: Виходьте на волю, а тим, що в темряві: Ійдїте на сьвітло.
Пасти муться при дорогах;
по всїх узгіррях будуть пасовища їх;
10
Голоду знати не будуть, нї згаги, й не поразить їх спека і сонце;
той бо, що милує їх, буде їх водити й приведе їх до джерел водних.
11
Всї гори мої дорогами зроблю, і всї стежки по долинах угору підійму.
12
Се поприходять з далека, - одні від півночі, другі з Синим-країни.
13
Радуйся, небо, й ти, земле, гомонїть, гори, з радощів;
втїшив бо люд свій Господь, змилосердився до страдальників своїх.
14
А Сион говорив: покинув мене Господь, і Бог мій забув мене!
15
Хиба ж забуде молодиця своє немовлятко?
хиба їй свого власного тїла жаль не буде?
та хоч би й вона забула, то я не забуду тебе.
16
Глянь, я написав тебе на долонях у себе;
мури твої повсячасно перед очима в мене.
17
Дїти твої повернуть до тебе, а ті що тебе валили та пустошили, геть пійдуть під тебе.
18
Глянь, подивись навкруги, - всї вони купляться, ійдуть до тебе.
Як живу я!
говорить Господь, - ними всїма, як убраннєм, уберешся, й прикрасиш себе ними, наче молода.
19
Розвалища твої й пустарі твої й земля твоя спустошена - буде аж надто тїсна про осадників, а ті, що тебе пожерали, пійдуть геть од тебе.
20
Д їти, що будуть у тебе після втрати старших, будуть голосно говорити тобі: Потїсне місце, дай і менї де жити.
21
Скажеш тодї в серцї твому: хто ж менї їх наплодив?
я ж бо й бездїтня була й неплідна й одинока;
я була бранка відопхнута;
хто ж їх викохав?
22
Так говорить Господь Бог: Се я підніму руку мою до народів і виставлю стяга мого до людів, і поприносять сини твої на руках і дочок твоїх на раменах.
23
І будуть царі пістунами тобі, а царицї кормити муть тебе;
і припадати муть ниць до землї й порох на ногах у тебе лизати, й зрозумієш тодї, що я Господь, і хто вповає на мене, не зазнає стиду.
24
Хиба ж мож відняти у потужного здобич, або відобрати у побідника занятих у полон?
25
От же, - говорить Господь: І здобич у потужного буде однята, й полоняне з рук побідника визволені;
я бо самий судитись буду з твоїми супротивниками, й сини твої повизволяю;
26
І нагодую гнобителїв твоїх їх власним тїлом, і впються своєю кровю, наче вином молодим;
і зрозуміє всяка плоть, що я - Господь, твій заступник, відкупитель і визволитель твій, потужний Яковів.