1
Засьпіваю любому мойму пісню любого мого про його виноградник: Був у любого мого виноградник на верху плодющої гори;
2
Він обвів його муром і очистив його від каміння, й насадив у йому добірну виноградню лозу, а серед саду збудовав башту й построїв тискарню, та й сподївався, що вона зародить добрі грони, а вона вродила дикі ягоди.
3
А тепер, ви осадники Ерусалиму, й ви, мужі в Юдеї, розсудїте мене з виноградником моїм:
4
Що ще мав би я був учинити виноградникові мойму, чого я не вчинив?
Чого воно так сталось, що він зродив дикі ягоди, коли я сподївався, що зародить грони добрі?
5
От же я вам скажу, що зроблю з виноградником моїм: розберу його огорожу, нехай його пустошать, повалю мур, нехай його топчуть,
6
І полишу його пусткою: не будуть його нї обрізувати, нї обкопувати, - нехай заростає терниною й бодяками;
та ще й хмарам звелю я, не спускати дощу на його.
7
Виноградник Господа Саваота - се рід Ізраїля, а царство Юдине - се садиво його любе.
І ждав він в йому правосуду, - аж тут пролив крови;
ждав правди, а тут голосїннє.
8
Горе вам, що наживаєте дом новий за домом, та прилучуєте поле до поля, так що другим нема вже й місця, наче б ви одні поселені на землї.
9
Ув уші ж менї Господь сил ось що промовляє: Многі доми отті опустїють, а в палатах пишних не буде кому жити;
10
Десять паїв у винограднику дадуть барилце, а гомер зерна насїння вродить ледви ефу.
11
Горе тим, що з ранку вже шукають напоїв, та й до ночі розпалюють себе вином;
12
Гарфа й гуслі, бубон і сопілка та вино на їх бенкетах;
а на дїла Господнї вони й не спозирнуть, і про вчинки рук його й не спогадають.
13
За те ж люд мій необачний попаде в неволю;
значні в його будуть голодати, богачі ж його з спраги погибати.
14
За те й безодня розтворилась широко, й без міри роззївила пащу свою, й піде туди слава їх і богацтво їх, і шум їх із усїма їх веселощами.
15
І похилиться людина, й смириться муж, а горді спустять очі свої;
16
А Господь Саваот вознесеться високо в тім судї, і Бог сьвятий покаже сьвятість свою в справедливостї.
17
І пасти муться вівцї по своїй волї, й чужі будуть кормитись на позісталих по богачах буйних пасовищах.
18
Горе тим що тягнуть за собою беззаконність шнурами марноти, а гріх - неначе реміннєм возовим;
19
Що то мовляють: Нехай же він поквапиться зо своїм дїлом, щоб нам побачити;
нехай наближиться й спевниться рада Сьвятого Ізрайлевого, щоб нам довідатись.
20
Горе тим, що все лукаве добрим величають, а добре - злим;
морок, - сьвітлом, а сьвітло мороком уважають;
що гірке - у них солодке, а солодке - гіркота!
21
Горе тим, що в своїх очах мудрі, та розумні перед собою самими!
22
Горе тим, що хоробрі до пиття вина, й сильні в приправі впиваючих напитків;
23
Що на судї за гостинцї роблять правим злюку, а правому закон одмавляють!
24
За те, як огонь з'їдає солому, й поломя спалює сїно, так вигорить корінь їх, а цьвіт їх, як порох розвієсь;
бо вони відкинули закон Господа Саваота, і Сьвятого Ізрайлевого словом згордували.
25
Тим же так і розпалався гнїв Господень на його народ, і простягне він руку свою на його, так що гори здрігнуться, а трупи їх гноєм улицї покриють.
Та по тому всьому гнїв його ще не відвернесь, і рука в його все ще буде простягнута:
26
І підніме стяга про народ далекий та й дасть знак жиючому на краю землї, - і прийде той легко й скоро;
27
І не буде в його нї млявого, нї втомленого;
нї один не задрімає анї засне, анї здіймати ме пояс чересовий, й не розірветься ремінь ув обуві в його;
28
Стріли в його нагострені, і всї луки в його натягнені;
копита в коней його, мов кремінь, а колеса в возах його, неначе вихор.
29
Рик у його - мов рик у лева;
він реве, неначе левчук;
зареве, ухопить здобич, понесе, й нїхто не одніме її.
30
І зашумить над ним того дня шумом розбурханого моря;
він позирне на землю, і ось - темрява, горе, а сьвітло в хмарах померкло!