1
Послухайте мене, ви, що змагаєтесь до справедливостї, й шукаєте Господа!
Спогляньте на скелю, що з неї витесані, - на вижолобину, що по вас (в скелї) зосталась:
2
Спогляньте на Авраама, праотця вашого, й на Сарру, що вас породила;
одного бо його я покликав, благословив його й намножив його.
3
Оттак потїшить Господь і Сиона, потїшить всї розвалища його, й оберне пустиню його у рай, і степ його в сад Господень;
радощі й веселощі будуть у йому пробувати, похвала й піснї гомонїти.
4
Слухайте мене, мій ти народе;
роде мій, прихили твоє ухо!
бо від мене вийде закон і суд мій поставлю сьвітлом для народів.
5
Вже наближуєсь справедливість моя;
вже спасеннє надходить, і правиця моя буде судити народи;
далекі острови будуть сподїватись мене й надїятись на рамя моє.
6
Підніміте очі ваші на небо в горі, гляньте на землю внизу: ось, небеса поникнуть, як дим, і земля - мов стара одежина, а спасеннє моє з віку в вік пробувати ме, й справедливість моя не зникне.
7
Слухайте мене, ви, що знаєте справедливість;
народе, що в його серцї закон мій!
Не лякайтесь наруги од людей;
їх зневаги не бійтесь.
8
Як одежу бо, сточить їх тля, і як вовну, з'їдять їх черви;
моя ж справедливість потріває по віки, і спасеннє моє з роду в рід.
9
Встань же, встань та в потугу вдягнись, ти, правице Господня!
Встань, як в давна давнезні, як перед віками!
Хиба ж бо не ти побила Раава, вбила крокодиля?
10
Чи ж не ти висушила море, води бездонні;
замінила глибини морські в дорогу, щоб перейшли вибавлені?
11
Так і тепер повертаються вибавлені Господом і прийдуть на Сион із піснями, й радість вічна - над головами їх;
вони знайдуть радощі й веселощі, а смуток і взітхання перестануть.
12
Я, я сам - утїшитель ваш.
Хто ж ти, що боїшся чоловіка, котрий вмерає, й людини, що як та травиця?
13
А забуваєш Господа, творця свого, що розпростер небо, основав землю.
Ти що дня тремтиш перед лютостю гнобителя, що наладивсь тебе затратити.
Де ж подїлась та злющого ярость?
14
Хутко визволений буде невольник, не помре в ямі і не зазнає недостачі хлїба.
15
Я - Господь Бог твій, що бурить море, аж филї ревуть: Господь Саваот - імя моє.
16
Я вложу слова мої в уста тобі, і тїнню руки моєї закрию тебе, щоб ти знов устроїв небеса й заложив землю та сказав Сионові: Ти мій люд.
17
Розбудись, розбудись, устань, Ерусалиме, ти, що з руки Господньої випив чашу гнїву його, вихилив до дна чашу опяняющу, аж висушив її.
18
І не було нїкого в него, щоб вести під руку, зміж синів, що їх породив;
не було нїкого, щоб піддержати його за руку, зміж усїх синів, що їх виховав.
19
Дві бідї на тебе разом налягли, й хто тебе розважить?
- опустошеннє й збуреннє;
голод і меч;
ким же я потїшу тебе?
20
Дїти твої в знемозї лежали по углах усїх улиць, мов сугак той у путах, під гнївом Господнїм, під пересердєм Бога твого.
21
Слухай же тепер, бідолахо, що впився, та не вином:
22
Так говорить Господь і Бог твій, що мститься за народ свій: Ось я беру з руки твоєї упоюющу чашу;
виливаю з чаші гущу гнїву мого, - не будеш уже її пити,
23
А передам її в руки томителям твоїм, що приказували тобі: Впади ниць, щоб по тобі нам пройти;
ти ж свою спину робив пішоходом, стежкою мусїв її простягати.