1
Устань, устань і в силу твою одягнись, Сионе!
Одягнись в одежі величностї твоєї, Ерусалиме, ти, городе сьвятий!
Бо необрізаний, нечистий у тебе нїхто тепер не ввійде.
2
Струси з себе порох;
устань, поневолений Ерусалиме!
скинь ланцюги з шиї твоєї, невольнице-дочко Сионова!
3
Бо так говорить Господь: Ви продані були за бесцїн, і без срібла будете тепер викуплені;
4
Бо так говорить Господь Бог: Нарід мій зайшов був давно в Египет, щоби там пожити, Ассур же пригнїтав його нї-за-що.
5
Тепер же що менї тут чинити, говорить Господь, - нарід мій нї-за-що взято;
властителї збиткують їх, говорить Господь, і безнастанно, по всяк день імя моє зневажаєсь.
6
Отже люд мій взнає імя моє, узнає того дня, що я той самий, що сказав: Ось я!
7
Які ж гарні на горах ноги благовістника, що мир возвіщає, що вістить радість, проповідає спасеннє, що говорить Сионові: Зацарював Бог твій!
8
Загомонить голос сторожів твоїх - піднімуть голос, і всї разом радісно воскликнуть;
бо своїми побачать очима, що Господь у Сион вертає.
9
Звеселїться ж, засьпівайте разом, ви, розвалини Ерусалиму, бо потїшив Господь нарід свій, визволяє Ерусалим.
10
Явив Господь руку сьвяту свою перед очима всїх народів, і всї кінцї землї побачать спасеннє нашого Бога.
11
Ійдїте ж, ійдїте, виходїть із відти;
не торкайтесь нечистого;
виходїть із посеред него, очистїть себе, ви, що носите посуди Господнї!
12
Ви ж вийдете не з поквапом і не навтеки, бо поперід вас ійти ме Господь, і Бог Ізраїля буде вас провожати.
13
І ось, пощастить слузї мойму;
пійде в гору, піднесеться і стане величний.
14
Як многі дивувались, дивлячись на тебе, - так бо над усякого чоловіка обезображене було лице його, і вид його - над усяку людину,
15
Так многі народи приведе він в зачудованнє;
царі стулять перед ним губи свої, бо побачять таке, про що їм не говорено, й почують таке, що не чули нїколи.