1
Хто пійме віри тому, що ми чували, й кому явна правиця Господня?
2
Він бо виступив перед ним, як пагонець, і як паросток із землї сухої;
а нема в йому нї виду, нї величностї;
й ми бачили його, та не було в йому вподоби, щоб надила нас до него.
3
Він - маловажений і в погордї у людей;
чоловік, зазнавший горя й болїв, так що ми від него одвертали лице своє;
гордили ним, та й ми його нї за що мали.
4
Та він взяв болестї й недуги наші на себе;
а нам здавалось, що се Бог його покарав, побив та понизив.
5
Він же поранений був за гріхи наші й мучений за беззаконня наші;
се кара за ввесь мир наш упала на него, й ми його ранами оздоровлені.
6
Всї ми блукали, як вівцї, кожен ходив своєю дорогою, - провини ж усїх нас вложив Господь на него одного.
7
Його брано на допит, та він терпів добровільно й не отвирав уст своїх;
неначе вівцю на заріз, його ведено, й як ягня перед постригачем нїмує, так і він не одчиняв уст своїх.
8
З узів і від суду пірвано його, хоч рід його - хто його збагне?
Вирвано його з землї живущих;
за проступки людей моїх притерпів він смерть.
9
Визначили гріб йому з злодїями, та його погребано в багатого, бо не вчинив він гріха, й неправди не було в устах його.
10
Та Господу вгодно було його вбити, то ж віддав його на муки;
но як він принесе життє своє в жертву примирення, то й узрить потомство довговічне, й рука його доведе волю Господню до щасливого успіху.
11
Вдоволений споглядати ме він на працю життя свого, а ведучи до пізнання його (Бога), він, праведник, слуга мій, оправдає многих, гріхи ж їх понесе на собі.
12
Тим же то я дам йому пай між можними, й з сильними дїлити ме здобич, за те, що оддав свою душу (життє) на смерть, і до лиходїїв дав себе прилїчити, хоч він приймив на себе гріхи многих, і за проступників зробився посередником.