1
Ось, рука Господня коротша не стала, щоб рятувати, й ухо його не вглухло, щоб чути.
2
Нї, се переступи ваші з Богом вас розлучили, й гріхи ваші лице його од вас одвернули, щоб не вислухувати.
3
Бо ваші руки опоганені кровю, палцї - беззаконством;
уста ваші торочять лож, язик ваш лепече неправду.
4
Нїхто не підносить голосу за справедливістю, за правду нїхто не озветься;
надїються на нїчо і говорять льжу, вагонїють злом, а роджають злодїйство;
5
Висїдають гадючі яйця, тчуть паутину;
хто попоїсть яєць їх, - умре, а як роздавить, - василиск вилазить.
6
Паутиннє їх не придатне на одежу, й вони не окриються своїм виробом;
дїла їх - се дїла неправедні, в руках у них здирство.
7
Ноги в них швидкі до зла, - скорі вони до проливу безвинної крові;
гадки їх - гадки безбожні, пустошеннє й пагуба на дорогах їх.
8
Мирні путї їм незнані, й справедливого суду нема на стежках у них;
дороги їх криві, а хто ними ходить, не мати ме миру.
9
Тим то далеко від нас суд, і правосуддє не досягає нас;
дожидаєм сьвітла, а ось темрява, - ясноти, а ходим у тьмі.
10
Мацяєм, як слїпий стїну, і, наче без'окі, ходимо помацки;
спотикаємся в південь, як смерком, між живими - як мертві.
11
Всї ревемо ведмедями, а то знов гудемо голубами;
суду ждемо, та й немає, - пільги, та вона далеко від нас.
12
Бо переступів наших много перед тобою, і гріхи наші сьвідчать проти нас;
бо ж переступи наші перед нами, й провини наші ми знаємо.
13
Спроневірились ми перед Господом і з'олгали, та й відступили від Бога нашого;
говорили обмову й зраду, вагонїли й роджали з серця слова неправди.
14
Відступив від нас суд, оддалїк зісталась справедливість;
бо справедливість спотикнулась на майданї, й правота не знаходить входу.
15
Зникла правда;
хто ж ледарства одцурався, терпить зневагу.
І побачив се Господь, і погано було се в очах його, що нема суду.
16
Бачив він, що нема й чоловіка (праведного), й дивився, що нема кому заступитись;
та помогла йому рука його, й справедливість його піддержала його.
17
І вложив він на себе справедливість, неначе панцирь, і шолом спасення - на голову собі;
і одїгся ризою помсти, як одежою, та окрив себе ревностю, мов би наміткою.
18
По заслузї одплатить він повною міркою супротивникам своїм - строгостю, ворогам своїм - помстою;
віддасть островам їх заслуженину.
19
І злякаються імени Господнього на заходї, й величі його - на сходї сонця.
Хоч би ворог, як ріка, наступив, - прожене його подих Господень.
20
І прийде Одкупитель Сионові й синам Якововим, - тим, що навернуться од безбожностї - говорить Господь.
21
А се завіт мій з ними, говорить Господь: Дух мій, що на тобі, і слова мої, що я вложив в уста тобі, не одступлять від уст твоїх і од уст потомства твого, анї од уст синів внуків твоїх від тепер і по віки, говорить Господь.