1
Так говорить Господь: небо - престол мій а земля - підніжок ногам моїм;
де ж ви збудуєте дом менї, і де місце спочинку мого?
2
Все ж бо те зробила рука моя, й все од мене постало, говорить Господь.
А ось, на кого я ласкаво спогляну: на смирного й сокрушеного духом та й на того, що тремтить перед словом моїм.
3
(Беззаконник же) той, що заколює вола, - він у мене те саме, що той, хто вбиває людину;
хто приносить ягня в жертву - те саме, наче б пса задавив;
хто приносить жертву хлїбну, - наче б жертвував свинину;
хто палить на подяку кадило - наче той, що молиться до ідола;
і як вони свою собі путь обрали, та як їх душа в гидотах кохається власних, -
4
Так само й я обійдусь із їх оманою, й наведу на них страшне їм;
за те, що я кликав, а нїхто не озивався;
я говорив, а вони не слухали, та чинили зло в очах моїх, і вибирали те, чим я гидував.
5
Почуйте ж слово Господнє, ви, що дрожите перед словом його: Ваше браттє, що не любить вас, і прогонить вас од себе задля імени мого, говорить: Нехай лиш явить себе в славі Господь, а ми побачимо вас веселих!
Але їх окриє сором:
6
А от: гомін роздаєсь із міста, се голос Господень, що віддає заплату ворогам своїм.
7
Ще й не мучилась, а вродила;
нїм ще прийшли болї, а вже привела сина.
8
Хто коли чував таке?
Хто коли видав таке диво?
Чи виринув коли який край в одну днину?
Чи народився де нарід від разу, як от Сион, що ледви почав болїти, а вже й породив синів своїх?
9
Чи то ж я доведу до породу, та й не дам уродити?
- говорить Господь.
Або даючи силу родити, - чи зачиню утробу?
- говорить Бог твій.
10
Звеселїться ж із Ерусалимом і радуйтесь ізза него всї, що любите його!
возрадуйтесь із ним радістю, всї, що через него колись журились,
11
Щоб вам ссати й насичуватись потїхами з грудей його, впиватись і роскошувати великим багацтвом слави його.
12
Так бо говорить Господь: рікою направлю до його мир, а заливним потоком - багацтва й славу народів, - а все вам на осолоду, мов би вас на руках ношено, на колїнах голублено.
13
Як кого потїшає мати, так я вас буду потїшати;
ви знайдете собі потїху в Ерусалимі.
14
Побачите се, й звеселиться серце ваше, ба й костї ваші процьвітуть, як молода зелень, і розтулиться правиця Господня слугам його;
на ворогів же своїх він гнївом запалає.
15
Ось бо Господь прийде в огнї, а колесницї його - мов той вихор, щоб пролити гнїв свій і досаду й кару свою з огнем палаючим.
16
Господь бо буде огнем та мечем своїм всяку плоть судити, й много буде Господом побитих.
17
Ті, що сьвятять і очищують себе по дубровах, їдять свинину, миши й иншу гидоту, - всї погибнуть, говорить Господь.
18
Я бо знаю думки їх і дїла їх;
та й прийду зібрати всї народи й язики, і прийдуть вони й взрять славу мою.
19
І положу на них знамено, й пошлю врятованих зміж них до народів: у Тарсис, у Пулу й Луду, до тих, що лука напинають;
у Тубалу, Евану, й по далеких островах, що слави моєї не вбачали, й возвістять вони народам славу мою,
20
І зберуть вони всїх братів ваших зміж усїх народів на дар Господу на конях і возах, на носилах і на мулах та верблюдах - на сьвяту мою гору в Ерусалимі, говорить Господь, - так само, як Ізраїль приносить дар у дом Господнїй в чистій посудинї.
21
З них я буду брати в сьвященники й левіти, говорить Господь.
22
Бо як нове небо й земля нова, що я сотворю, все будуть передо мною, говорить Господь, так буде рід ваш і імя ваше.
23
Тодї місяць за місяцем, субота за суботою приходити ме всяка людина перед лице моє, щоб поклін менї оддавати, говорить Господь.
24
І будуть виходити й оглядати трупи людей, що одцурались мене;
червяк їх не вмре й огонь їх не погасне;
й будуть вони гидотою всякій тварі.