1
І рече до мене Господь: Возьми великий звиток та й напиши на йому розборчиво письмом людським: "Квапся луп здирати, бери хутко користь."
2
І взяв я надїйних сьвідків: сьвященника Урію та Захарію, сина Барахіїного, -
3
І приступив я до пророкинї, й завагонїла вона й вродила сина.
І сказав менї Господь: Дай йому імя: "квапся луп здирати, бери хутко користь";
4
Перше бо, нїж хлопя з'уміє вимовити "тату й мамо", заберуть скарби Дамаску й луп із Самариї перед царем Ассирийським.
5
І говорив дальше до мене Господь;
6
За те, що сей люд нїзащо собі має тихі води Силоамські та вподобав собі Резина й Ремалїєнка,
7
Нашле на його Господь води ріки великої й бурливої, нашле царя Ассирийського й всю його силу, й прибуде вона в усїх руслах своїх і виступить із усїх берегів своїх;
8
І розпливесь по Юдеї, підіймаючись що-раз висше, й сягати ме аж по шию;
й розпростерті крила його сягати муть через усю ширину землї твоєї, Еммануїле.
9
Ворогуйте собі, народи, та тремтїть;
вважайте, всї далекі землї!
В'оружуйтесь, та тремтїть;
заперізуйтесь до бою, але дрожіть!
10
Складайте задуми, та вони в нїщо обернуться;
виповідайте їх словом, та воно не збудесь, бо се - з нами Бог!
11
Бо ось що говорив менї Господь, поклавши на мене руку, й вкладаючи менї на серце, не ходити дорогою сього народу, - і промовив:
12
Не говоріть: "Змова"!
бо народ сей все змовою вважає;
не бійтесь того, чого він боїться, й не лякайтесь.
13
Бога сил небесних - його, як сьвятого, шануйте;
його одного вам боятись, перед ним вам дрожати!
14
Він один ваше осьвященнє, та він камінь спотикнення та скеля згіршення обом домам Ізраїля;
він сїть і западня осадникам Ерусалиму.
15
І багацько таких буде, що спіткнуться, впадуть - розібються, і запутаються в сїтї й будуть зловлені.
16
Завяжи ж се сьвідченнє, й запечатай обяв при учениках моїх.
17
От і надїюсь я на Господа, хоч він і закрив лице своє від дому Яковового, і я вповаю на його.
18
Ось я й дїти, що дав менї Господь як дороговкази та прообрази в Ізраїлї від Господа сил, пробуваючого на Сион-горі!
19
Коли радять вам: Питайте тих, що померших викликають, чарівників, шептухів та тих, що з черева говорять, - то ви одкажіть: Хиба ж народові не до свого обертатись Бога?
хиба ж мерцїв про живих питати?
20
Звертайтесь до закону та до обяву.
А вони, - як не так говорять, як там сказано, то нема в них сьвітла.
21
І будуть блукатись по землї, гноблені й голодні;
а в голодї будуть лютувати та царя свого й Бога свого дармо проклинати.
22
Поглянуть вгору, й позирнуть на землю, - а всюди горе, морок і густа темрява, й в темряву попадуть.
Та не на все буде там темрява, де вона тепер така густа.