1
Переднїйший час впокорив землю Забулонову й землю Нефталїєву;
та пізнїйший звеличить приморську дорогу, за-Йорданську сторону, Галилею поганську.
2
Люд, що в темряві блукає, з'уздрить сьвітло велике;
живучим в країнї тїнї смертної, сьвітло засияє.
3
Ти розмножиш народ, даси йому радощі великі;
звеселиться він перед тобою, як веселяться, коли обжинки справляють, як радуються, коли здобич дїлять.
4
Бо ярмо, що його давило, й палицю, що його побивала, й тростину у гнобителя його - ти поторощиш, як за Мидияма.
5
Бо вся обув жовнїра й одежа, в війнї кровю злита, пійде на спаленнє, на жир огневі.
6
Бо хлопятко народилось нам - син даний нам;
власть на раменах його, а дадуть імя йому: Дивний, Порадник, Бог кріпкий, Отець будучого віку, Князь мира.
7
Царству його й миру його не буде гряниць;
на Давидовім престолї й царстві він сяде, щоб утвердити й укріпити його судом справедливим від тепер по віки.
Ревнива любов Господа Саваота се вчинить.
8
Слово посилає Господь до Якова, й спевняєсь воно на Ізраїлї,
9
Щоб узнав (свою нерозвагу) ввесь народ - Ефраїм і осадники Самариї, що так згорда й надуто мовляють:
10
Опала цегла, - побудуємо з тесаного каменя, вирубано сикомору, - заступимо її кедриною.
11
І підніме Господь проти його ворогів Резинових, і узброіть неприятелїв його:
12
Сирийцїв од сходу, Филистіїв з заходу, й будуть вони Ізраїля повним ротом жерти.
Та й ще гнїв його не одвернесь, і рука його все ще простягнута.
13
Та народ таки не обертаєсь до караючого його, й до Господа Саваота не прибігає.
14
І відсїче Господь у Ізраїля голову й хвоста, зітне пальму й тростину одного дня:
15
Старець і знатний се - голова;
а пророк, що вчить неправди, се - хвіст.
16
Провідники сього народу поведуть його блудом, а ті, що даються їм вести - погибнуть.
17
Тим не мати ме Господь утїхи й з хлопцїв у його, та й сиріт і вдовиць його не помилує;
бо вони всї зледащіли, всї вони нещирі, та й всї уста безбожностї повні.
Та й ще гнїв його не одвернесь і рука його все ще простягнута.
18
Бо беззаконність огнем загорілась;
пожерає тернину й бодяки колючі, та палає в гущавинах лїса, що аж стовпами дим піднімаєсь.
19
Лютість Господа Саваота спалить землю, і народ станеться жиром огня;
чоловік не пощадить і брата свого.
20
Різати муть управо, та й будуть голодні;
будуть їсти на лїво, та й не будуть ситі;
кожен їсти ме тїло, руки в себе:
21
Манассій - Ефраїма, Ефраїм же Манассію, а оба разом - Юду.
22
Та й тодї ще гнїв його не одвернесь, і рука його все ще простягнута.