1
Звідкіля войни та свари в вас?
Чи не звідсїля: з розкошів ваших, що воюють у членах ваших?
2
Бажаєте, та й не маєте;
убиваєте і завидуєте, та й не можете осягти;
сваритесь і воюєте, та й не маєте, тим що не просите.
3
Просите, та й не приймаєте, тому що погано просите, щоб обернути на розкоші ваші.
4
Перелюбники і перелюбницї!
хиба не знаєте, що любов сьвіта сього - вражда проти Бога?
Оце ж, хто хоче бути приятелем сьвіту, той стаєть ся ворогом Бога.
5
Або думаєте, що марно писаннє глаголе: "До зависти пре Дух, що вселив ся в нас?"
6
Більшу ж дає благодать;
тим же і глаголе: "Господь гордим противить ся, смиренним же дає благодать."
7
Коріте ся ж оце Богу, противте ся ж дияволові, то й утїче од вас.
8
Приближуйтесь до Бога, то й приближить ся до вас;
очистїть руки, грішники, і направте серця (ваші), двоєдушники.
9
Страдайте, сумуйте та плачте;
сьміх ваш у плач нехай обернеть ся, і радість у горе.
10
Смирітесь перед Господом, то й підійме вас.
11
Не осуджуйте один одного, браттє;
хто бо осуджує брата та судить брата свого, осуджує закон і судить закон;
коли ж закон судиш, то ти не чинитель закону, а суддя.
12
Один єсть Законодавець, що може спасти і погубити;
ти ж хто єси, що судиш другого?
13
А нуте ж ви, що говорите: Сьогоднї або завтра пійдемо в той і той город, і пробудемо там рік, та торгувати мем та дбати мем,
14
(ви, що не знаєте, що буде завтрішнього.
Яке бо життє ваше?
та же ж воно пара, що на малий час явить ся, а потім щезає.)
15
Замість щоб говорити вам: Коли Господь зволить та живі будемо, то зробимо се або те.
16
Нинї ж хвалитесь у гордощах ваших.
Усяка така хвала лиха.
17
Оце ж хто знає, як чинити добро, та й не чинить, тому гріх.