- 1
- Галаадїй Ефтай був чоловік хоробрий;
він родився од блудницї;
в Галаадї родився Ефтай.
- 2
- І як жона Галаадова народила йому сини, а сини її повиростали, прогнали вони Ефтая і сказали йому: Тобі в нашій родинї нема наслїддя з нами: бо ти син другої жінки.
- 3
- От і зник Ефтай од братів своїх, і пробував у землї Тоб: і зібрались там круг Ефтая волокити та й ходили за ним.
- 4
- Після якогось часу розпочали Аммонїї війну з Ізраїлем.
- 5
- Як же розпочали Аммонїї з Ізраїлем війну, пійшла старшина Галаадська, щоб узяти Ефтая з Тоб-землї.
- 6
- І мовляли вони до Ефтая: Іди до нас та й гетьмануй над нами, й будемо воювати з Аммонїями.
- 7
- Відказує Ефтай начальникам Галаадським: Хиба ж то не ви зворогували на мене і прогнали з моєї родини?
- 8
- Старшина ж Галаадська промовила до Ефтая: Тому ж то тепер ми й прийшли до тебе, й коли пійдеш з нами та воювати меш із Аммонїями, так будеш головою над нами, над усїма осадниками Галаадськими.
- 9
- І відказав Ефтай старшинї Галаадській: Коли мене вернете, щоб воював я Аммонїїв і Господь віддасть їх у мої руки, то чи справдї буду я в вас головою?
- 10
- І відказали Галаадські начальники Ефтайові: Нехай буде Господь сьвідком між нами, що ми так вчинимо, як ти оце сказав.
- 11
- Пійшов тодї Ефтай з старшиною Галаадською, і настановив його народ головою й гетьманом над собою, й принїс Ефтай усї свої бажання перед Господа в Массифі.
- 12
- І послав Ефтай посли до царя Аммонїйського з таким наказом: Що тобі до мене, що наступаєш на мене, щоб мою землю пустошити війною?
- 13
- І відказав царь Аммонїйський послам Ефтайовим: Ізраїль, ідучи з Египту, відняв у мене землю від Арнону до Ябоку й до Йорданї, так верни її тепер подобру.
- 14
- І послав Ефтай удруге посли до царя Аммонїйського,
- 15
- І наказав їм промовити: От що каже Ефтай: Ізраїль не відіймав у Моабіїв та в Аммонїїв їх землї;
- 16
- А як ійшов із Египту, і дійшов степом до Червоного моря, й прийшов у Кадес,
- 17
- Дак вислав посли до царя Едомського з просьбою: дозволь менї перейти через твою землю!
Та царь Едомський не вволив його волї.
Так само послано було й до царя Моабійського, та не схотїв і той;
тож пробував Ізраїль у Кадесї,
- 18
- І йшов собі пустинею, обійшов землю Едом і землю Моаб, і дійшов сим робом до займища на востоцї від Моабу, й таборували вони по тім боцї Арнону та й не ступили ступнем на Моабове займище: Арнон бо становить гряницю Моабську.
- 19
- І послав Ізраїль посли до Аморійського царя, Сигона, у Гесбон;
і звелїв Ізраїль сказати йому: дозволь нам пройти через твою землю!
- 20
- Сигон же не згодився пустити Ізраїля через своє займище, а скупив до купи ввесь народ свій, отаборивсь під Яазою та й ударив на Ізраїля.
- 21
- І Господь, Бог Ізраїльський, подав Сигона й увесь люд його на поталу Ізраїлеві, і він побив їх, і одержав Ізраїль в наслїддє всю землю Аморія, що жив у нїй;
- 22
- Сим робом одержали вони все займище Аморійське від Арнону до Ябоку, й від пустинї до Йорданї.
- 23
- Оце ж прогнав Господь, Бог Ізрайлів, Аморіїв перед своїм людом Ізраїлем, а ти хочеш увійти в його державу?
- 24
- Хиба ж ти не вживаєш те, що дав тобі Хамос, бог твій?
Тож і ми ужиткуємо все те, що Господь, Бог наш, дав нам в наслїдню державу.
- 25
- Або хиба ти луччий за Балака Зипоренка, царя Моабського?
Чи ж він судивсь із Ізраїлем або воювавсь із ним?
- 26
- Уже триста год, як осївсь Ізраїль у Гесбонї і в займищах його, ув Ароері і по всїх його городах, по обох боках Арнону: чом же ви за ввесь той час не віднїмали їх?
- 27
- Не заподїяв я тобі нїякого лиха, а ти кривдиш мене вриваючись до мене.
Нехай Господь, суддя, судить між Ізраїлем і Аммонїями.
- 28
- Та царь Аммонїйський не вважав на слова, що переказав йому послами Ефтай.
- 29
- Тодї найшов на Ефтая дух Господень, і він перейшов Галаад і Манассію, і перейшов через Массифу Галаадську, а з Массифи Галаадської двинув проти Аммонїїв.
- 30
- І обрік Ефтай себе таким обітом: Коли ти справдї подаси Аммонїїв менї на поталу,
- 31
- Тодї, хто б нї вийшов із дверей моєї господи зустріч мене, як я в мирі вернуся від Аммонїїв, нехай той буде Господеві, й я принесу його на всепаленнє.
- 32
- І двинув Ефтай проти Аммонїїв воювати з ними, і подав Господь їх на поталу йому.
- 33
- І побив він їх страшенно, від Ароера до Минита двайцять міст, і аж до Абель-Керамиму, й впокорились Аммонїї перед синами Ізрайлевими.
- 34
- Як же прийшов Ефтай в Массифу додому, аж виходить зустріч йому дочка його з музиками й танцями.
Була вона в його дитина єдина;
опріч неї не було нї сина, нї дочки.
- 35
- Побачивши він її, розідрав одежу на собі й промовив: Ой доненько ж моя!
як ти пригнула мене к земли!
Ти ж то й занапастила мій супокій!
Однакож відтворив я уста мої перед Господом, то й не візьму того назад.
- 36
- Вона відказала йому: Батеньку мій!
коли ти одверз уста твої перед Господом, дак чини зо мною так, як промовив єси.
Дав же таки тобі Господь помститись над ворогами твоїми Аммонїями.
- 37
- Просила тільки панотця свого: Дай менї ще два місяцї пожити: пійду я в гори та оплачу моє дївоцтво з подругами моїми.
- 38
- Він відказав: Ійди!
І пустив її на два місяцї.
І пійшла вона з подругами своїми та й оплакувала в горах дївоцтво своє.
- 39
- Як уплило ж два місяцї, вернулась вона до панотця свого, й він справдив на їй обіт свій, що ним обрік себе, і вона не взнала мужа.
І ввійшло в звичай в Ізраїлї,
- 40
- Що з року в рік ходили Ізраїлські дївчата голосити по дочцї Ефтая Галаадянина, через чотири днї в роцї.
|