1
Прийшов відтак Самсон у Газу, і побачив там блудницю та й пригорнувсь до неї.
2
Як переказано ж Гадїям: Прийшов Самсон сюди!
обсїли вони його та й поставили на всю ніч сторожу в міських воротях тайкома, кажучи: Покіль задниться днина, вбємо його.
3
Самсон же лежав до півночі а опівночі встав, ухопив обоє крила міських воріт разом з засовом, положив їх собі на плечі та й понїс аж на вершину гори, що стоїть навпроти Геброну.
4
Сталося ж навпослї, що полюбив він на долинї Сорек вродливу женщину на імя Далила.
5
І прийшли до неї князї Филистійські і промовляли до неї: Удобрухай його та вивідай, у чому його велика сила, і чим би нам підойти його, щоб звязати його та впокорити, а ми дамо тобі чоловік за чоловіком по тисячу й сто срібних секлів.
6
І каже Далила Самсонові: Признайся бо, в чому твоя сила, що ти дужий такий, і чим тебе можна б звязати, щоб підневолити?
7
І рече їй Самсон: Як би звязано мене сїмма сирими, не висушеними буйволовими жилами, був би я малосилок як і инші люде.
8
І принесли їй князї Филистійські сїм сьвіжих тятив, ще не засушених, і звязала вона його ними;
9
Як же кликнула до него: Самсоне!
Филистії напали на тебе!
він порвав тятиви наче нитку валовини приближену до вогню, і тайни сили його не вивідано.
10
Присїпалась тодї Далила до його: Так се ти насьміявсь із мене неправдою!
Скажи ж менї тепер, чим тебе можна би звязати?
11
І відказав їй: Як би звязано мене новою верівкою, що не була ще нї в якій роботї, був би я тодї малосилок, як инші люде.
12
От і взяла Далила нову верівку та й звязала нею його;
тодї кликнула до його: Самсоне!
Филистії на тебе чигають в боковій сьвітлицї.
Він же порвав те все на руках у себе, наче нитку.
13
Присїлась ізнов Далила до него: Ти й досї насьміхаєшся з мене, і говориш лож;
признайся ж бо таки, чим би тебе можна звязати?
І відказав їй: Як би ти віткала семеро кучерів з мойої голови ув основу,
14
Та прибила цьвяхом на ткацькому валу, тодї був би я малосилен як инші люде.
Як же він заснув, узяла Далила сїм кучерів з голови в нього, ввіткала в основу та й закріпила гвоздем на ткацькому валу, і гукне тодї: Самсоне, Филистії на тебе!
Схопиться ж він зо сну, та й вирвав ткацького вала вкупі з основою.
15
Привязалась ізнов Далила до його: Як же ти кажеш: Люблю тебе, коли серце твоє чуже до мене?
Оце вже в третє насьміявсь єси з мене і не признавсь менї, у чому твоя сила, що такий ти дужий.
16
І як почала вона докучати йому без перестану своїми речами та мучити його, так що й життє омерзїло йому,
17
Тодї він виявив їй усю правду, та й каже їй: До моєї голови бритва не торкалась, бо я посьвячений Господеві від матїрнього тїла.
Коли б мене та острижено, тодї б зникла від мене сила моя;
я був би малосилен, як инші люде.
18
Як же зрозуміла Далила, що він їй виявив усе серце, послала вона кликати Филистіїв та й звелїла сказати їм: Тепер вже можете прибути, бо відкрив він менї цїле серце.
Прийшли тодї Филистії та й принесли їй обіцяні гроші.
19
Вона ж приспала його на колїнах у себе, та й кликнула одного чоловіка;
той виголив семеро кучерів на голові в його.
Тодї став він слабшати, і сила його покинула його.
20
Як же крикнула вона: Самсоне, Филистії на тебе!
прокинувсь він од свого сну, та й подумав: Отрясусь із сього, як і завсїди та й визволюсь.
А того й не знав, що Господь відступив від його.
21
Узяли ж його Филистії та й повиколювали йому очі;
повели в Газу та й закували в мідяні кайдани, і мусїв він у темницї молоти на жорнах.
22
Волоссє ж на голові в його тимчасом одростало, там де було виголене.
23
Зібралися ж якось князї Филистійські, принести свойму богові Дагонові велику жертву і повеселитись, бо казали: Бог наш подав нам нашого ворога Самсона в руки.
24
Видячи його, й люд хвалив бога свого та говорив: Бог наш ворога нашого, що нашу землю пустошив, того що побив стільких, подав нам на поталу.
25
А розвеселившись трапезуючи, сказали: Кликнїть Самсона, нехай нас розсьмішить.
Тодї взято Самсона з темницї, і він мусїв їх забавляти, і поставлено його між стовпами.
26
Тодї попросив Самсон поводиря свого, що держав його за руку: Ось пусти мене, обмацяти стовпи, що на них стоїть будинок, обіпрусь я об них та відпічну.
27
У будинку ж було повно чоловіків і жінок.
Були там і всї князї Филистійські, а на даху зібралось до трох тисяч чоловіків і жінок, що дивились, як забавляв їх Самсон.
28
І озвався тодї Самсон до Господа і рече: Господи Боже!
зглянься на мене і дай менї, Боже мій, ще тільки раз таку силу, щоб я за обі очі мої помстився заразом над Филистіями!
29
Тут він обняв оба середні стовпи, що на їх стояв будинок, одного правицею, другого лївицею.
30
І промовив Самсон: Умирай, душе моя, з Филистіями!
і потряс ними так потужно, що будинок ринув на князїв і на ввесь люд, що там був.
І мертвих, що він погубив їх умираючи, було більш, анїж тих, що за життя свого поперебивав.
31
Прийшли тодї брати його й уся родина його, і взяли його та й поховали між Зореагою й Естаолом в батьківському гробовищі його батька Маноя.
Двайцять лїт судив Самсон Ізраїля.