1
Було ж того часу, як не було ще царя в Ізраїлї, жив собі Левійський чоловік серед Ефраїмових гір.
Держав він у себе дївку з Бетлеєма, в Юдеї за наліжницю.
2
Ся ж наліжниця посварилась із ним та й утекла від його до своєї родини в Бетлеєм в Юдеї, та й пробувала там чотири місяцї часу.
3
Потім пустив ся чоловік її в дорогу, щоб з нею щиро перемовитись та й узяти її до себе.
Був при йому наймит його та два осли.
Вона ввела його в дім батька свого.
4
Батько молодицї, побачивши його, привитав його радо, і задержав його тесть, батько молодої женщини, у себе.
І пробув він три днї в нього;
вони їли й пили і ночували там.
5
На четвертий же день встав він досьвіта, щоб вертати;
та батько молодичин каже свойму зятеві: Покрепися ж перш куском хлїба, тодї й пійдете.
6
От вони й остались, і їли та пили вкупі, тодї ж прохав молодичин батько чоловіка: Остансь на ніч та повеселись у нас.
7
Чоловік же піднявсь, щоб ійти в дорогу.
А тесть його присилував таки, що він ще раз переночував.
8
Як устав сей на пятий день рано вранцї, щоб ійти, каже молодичин батько: Покрепись та загайсь, покіль день схилиться.
От і їли оба знов.
9
Як устав же чоловік, щоб відходити з наліжницею та з наймитом, каже йому тесть: Дивись, як день хилитьсявечеру;
ночуйте та повеселїтесь;
завтра рано встанете в дорогу і пійдете додому.
10
Та чоловік не схотїв уже ночувати, пустивсь у дорогу, та й прибув у Евус, се Ерусалим, при йому ж була пара обтяжених ослів і наліжниця його.
11
Як же були вони під Евусом і день вельми вже схилився, каже наймит свойму панові: Завернїмо в Евузіївський город та переночуймо там.
12
Відказав йому пан його: Не пійдемо в місто чужинцїв, що не з синів Ізрайлевих, а простуймо в Гиву.
13
І каже наймитові свойму: До якогось міста вже ми дійдемо та й обночуємось у Гиві, або в Рамі.
14
От і простували вони дальше, та недалеко від Гиви Беняминової зайшло їм сонце.
15
І повернули вони в Гиву, щоб там ночувати.
Як же прийшли туди, мусїли седїти на майданї в містї, бо нїхто не закликав їх в господу на нічлїги.
16
Аж ось показавсь старий чоловік, що ввечері вертавсь із роботи своєї з поля.
Родом був він з Ефраїмських гір і пробував чуженицею в Гиві, а люде тамошні та були Беняминїї.
17
Споглянувши сей і побачивши чоловіка з клунками на улицї в містї, питає: Куди йдеш і звідкіля?
18
Відказав же той: Ми йдемо з Бетлеєма в Юдеї в гори Ефраїмські, бо я звідти.
Ходив я в Бетлеєм в Юдеї, і вертаюсь тепер до моєї домівки.
Та нема нїкого, щоб нас прийняв в господу;
19
Є в нас солома й харч ослам, є й хлїб і вино про мене й про твою рабу й про наймита, що має при собі твій раб, нїчого нам не треба.
20
Каже тодї старий чоловік: Не журись, чого не було б у тебе, здайся на мене;
тільки не ночуй на дворі.
21
І повів його в свою домівку, і дав ослам харчі;
і пообмивали вони собі ноги, й їли й пили.
22
Тим часом як вони по трудї тїла посиляли, обступили горожане господу, люде ледачі, перлись у двері і кричали на дїдуся, господаря дому: Виведи чоловіка, що повернув до тебе, щоб ми з ним розпитались.
23
Вийшов до їх господар та й каже їм: Нї, браттє!
не чинїте зла!
Коли чоловік сей завернув до мене в господу, не подоба вам таке стидовище чинити.
24
Ось у мене дївує дочка, а в його є наліжниця;
виведу їх вам;
насилуйте їх і чинїте, що вам до вподоби;
над сим же чоловіком не чинїте безчестї.
25
Та люде ті не схотїли його слухати.
Тодї вхопив чоловік наліжницю свою, та й вивів її до них на улицю, і вони пригортались до неї і ругались над нею всю ніч до ранку, і тодї аж її покинули, як зачервонїла зоря.
26
Як же настав ранок, прийшла молодиця та й повалилась перед дверима того чоловіка, де був пан її, й лежала покіль настав день.
27
Як же встав уранцї пан її, та відчинив двері й вийшов, щоб простувати своєю дорогою, аж наліжниця його лежить перед дверима господи, розтягнувши руки на порозї.
28
Каже він їй: Уставай, пійдемо!
аж нема відповідї.
Побачивши, що вона вмерла, положив він її на осла та й пійшов до своєї домівки.
29
Вернувшися ж додому, вхопив ножа, взяв наліжницю свою, порізав її на дванайцять частин та й розіслав їх по всїх займищах Ізраїльських.
30
І кликав тодї кожен, хто се бачив: Такого не бувало й не видано з того часу, як Ізраїль вийшов з Египту, по сей день!
Оце ж подумайте про се, порадьте та постановіть, що чинити!