1
І заприсягли Ізрайлитяне в Массифі: Нїхто з нас не оддасть дочки за Бенямія.
2
І скупивсь люд до дому Божого в Сило, і сидїли там до вечора перед Богом, і голосили промовляючи:
3
Про що воно, Господи, Боже Ізрайлїв, так ув Ізраїлї сталось, що вже нема цїлого одного поколїння?
4
Назавтра ж рано вранцї построїв там люд жертівника і принїс усепаленнє і мирну жертву.
5
І питали сини Ізрайлеві: Хто з усїх поколїнь Ізрайлевих не був в походї з військом Господнїм?
Бо присягнено було великою присягою, того, хто не прийде в Массифу перед Господа, скарати смертю.
6
І жаль стало Ізрайлитянам братів своїх Беняминїїв і говорили: Тепер вирвано цїле одно поколїннє з Ізраїля!
7
Як нам обмислити про жінки для тих, що зостались, коли ми заклялись Господом, що нїхто з нас не оддавати ме за них дочки?
8
І питали: Чи нема кого з поколїнь Ізрайлевих, що не прийшов був сюди перед Господа в Массифу?
Тодї виявилось, що з Явиса Галаадського нїхто не прибув був до громади військової в табір.
9
І зроблено перегляд між людом, і дознались, що з осадників Явиських у Галаадї не прибув нїхто.
10
І послала туди громада дванайцять тисяч найхоробріщих мужів, і дано їм наказ: Ійдїть і повбивайте осадників Явиських у Галаадї мечем, жіноцтво й дїтвору;
11
А при тому ось як з'орудуйте: на кожного мужчину і на всїх жінок, що взнали чоловіче ложе, роспростріте проклін, дївок же зоставте живими.
Вони так і вчинили.
12
І знайшли між осадниками Явиса в Галаадї чотириста дївуючих женщин, що ще мужого ложа не взнали;
їх привели вони в табір у Силомі, що в Канаан-землї стоїть.
13
Тодї послала вся громада, щоб перемовитись із Беняминїями, що були під Риммон скелею, та й обіцяно їм безпеку.
14
От і прийшли Беняминїї, і передано їм жінок, скілько їх зісталось живими з жіноцтва в Явисї в Галаадї.
Однакже сих не стало на всїх.
15
І жалкував люд Ізраїльський вельми, що загине одно поколїннє в Ізраїлї.
16
І казали громадські мужі: Як нам обмислити жінками тих, що позостались?
Бо й жіноцтво в Беняминї викоренено.
17
І говорено: Наслїдня держава нехай остане уцїлївшим синам Бенямина, щоб не перевелось одно поколїннє в Ізраїлї;
18
Але ж і нам не можна дочок наших за них оддавати;
бо сини Ізрайлеві поклялись ось як: Проклят, хто оддасть за Беняминїя дочку!
19
Тодї промовили: Що року буває сьвято Господнє в Силомі - а він стоїть на півночі від Бетеля, на востоцї від шляху, що йде з Бетеля в Сихему, а на полуднї від Лебони -
20
Та й навчили Беняминїїв, кажучи: Йдїть та засядьтесь у виноградниках,
21
І як побачите, що дївчата виходять із Силому на танець і хороводи, то ви повискакуйте з виноградників та й хапайте кожен Силомську дївчину собі за жінку, та й ідїть додому в землю Беняминову.
22
Якже прийдуть їх батьки чи брати перед нами жалуватись, ми відкажемо їм: Вибачайте, бо ми не взяли про кожного з них жінки на війнї, а ви б їм не дали: ваша й вина.
23
Беняминїї так і зробили, та й здобули собі скільки було треба жінок між таньцюючими, що їх похапали.
Тодї вернулись у свою державу, будували міста та й осїдались там.
24
Ізрайлитяне ж розійшлись тодї кожен у своє поколїннє та й вернувсь кожен у свою державу.
25
Того часу не було царя в Ізраїлї;
кожен чинив, що йому здавалось добрим.