1
Ефраїмії ж мовляли до його: Що се ти вдїяв нам, що не покликав нас?
Нї, ти сам виступив у поле проти Мадиянїїв!
І сварились тяжко з ним.
2
Відказав їм: Що я вчинив більш як ви?
Хиба виноградуваннє Ефраїмове не переважує Абієзерового збирання винограду?
3
Бог оддав вам у руки Мадиянїйських князїв Орива й Зива.
Що ж би я зміг зробити рівноважнього з вами?
Як се промовив, угамувався гнїв їх і пійшли собі від його.
4
Як же прибув Гедеон до Йорданї й перейшов на той бік сам і триста, що йшли з ним, потомлені погонею,
5
Прохав він міських осадників у Соккотї: Дайте хлїба людям, що я веду, бо потомились, уганяючи зо мною за Мадиянїйським царем Зевейом і Салманом.
6
Городські ж голови питали: Хиба в тебе в руках уже Зевей та Салман, щоб нам твоє військо харчити?
7
Відказав Гедеон: Добре!
Як подасть менї Господь на поталу Зевея та Салмана, тодї я пороздираю ваше тїло дикою терниною та бороною.
8
Звідти двинув на Пенуел і сказав осадникам так само, бо Пенуеляне відказали йому те ж саме, що й Суккотяне.
9
Відказав і Пенуелянам: Як вертати мусь у доброму здоровї, зруйную сей город.
10
Зевей же та Салман були з їх військом в Каркорі до пятнайцяти тисячей чоловіка, все що зосталось із усього війська восточників, бо полягло їх сто й двайцять тисячей чоловіка, всї взброєні мечами.
11
І пійшов Гедеон караванним шляхом на схід сонця від Ноби й Йокбеги, та й ударив на табір, як військо спочивало собі безпечно.
12
Зевей і Салман втекли;
він же вганяв за ними та й позаймав обох Мадиянїйських царів у полонь, а все військо пороспуджував.
13
Тодї вернувся Гедеон Йоасенко на Хересів прохід із походу свого.
14
І піймав одного молодика з Соккотян, випитував його, й той мусїв йому поважнїйших городян Соккотських сїмдесять і сїм чоловік списати.
15
Прийшовши тодї він до Соккотян, промовив: Оце вам Зевей і Салман, що за них ви мене соромили питаючи: Хиба рука Зевея та Салмана уже в тебе в руцї, щоб нам харчувати твоїх томлених людей?
16
Ухопив тодї він поважнїйших горожан, і взяв дикої тернини та борону та й пороздирав тих Суккотян.
17
В Пенуелї ж зруйнував башту та й повбивав городян.
18
Тодї питає в Зевея та в Салмана: Які були на виду ті мужі, що ви побили їх на Таворі?
Вони кажуть: Зовсїм як ти були вони на виду, кожен на виду мов царевич.
19
Він же каже: Се були брати мої, сини матері моєї.
Так вірно, як Бог живе: коли б ви зоставили були їх живими, я не вбивав би вас.
20
Рече тодї свойму перворідневі Етерові: Встань!
постинай обох!
Хлопець же не виймав з піхви меча свого: боявся, був ще недорослий.
21
Озвуться тодї Зевей та Салман: Встань сам і постинай нас, по чоловікові бо й сила його.
І встав Гедеон та й постинав Зевея й Салмана, й побрав собі пряжки, що їх верблюди мали на шиї,
22
Тодї мужі Ізраїлські прохали Гедеона: Пануй над нами, і ти сам, і син твій й твого сина син: бо ти нас визволив із потали в Мадиянїїв.
23
Гедеон же відказав їм: Нї, я над вами не буду панувати, нї син мій над вами не панувати ме, Господь нехай над вами панує.
24
І рече їм Гедеон: Хочу в вас чогось попросити: дайте менї по каблучцї з вашого лупу.
Вороги бо носили золоті ковтки, бо були Ізмаїлїї.
25
Вони відказали: Дамо тобі їх охотою.
І прослали опончу, і кожен кидав добичню наушницю на неї.
26
Та назбіралось ваги в золотих каблучках, що випрохав, тисяча й сїмсот золотих секлів, опріч пряжок, сережок та пурпурових шат, що носили мадиянїйські царі, й окрім нашийних почіпок у їх верблюдів.
27
Гедеон же звелїв із того виготовити ефода, й поставив його в отецькому городї свойму Офрі, й ввесь Ізраїль ідольствував там із ним, і був він сїтею йому й його родинї.
28
Так упокорились Мадиянїї перед синами Ізраїля, так що вже не задирали голови своєї в гору.
І тїшилась супокоєм земля сорок год, покіль Гедеон жив на сьвітї.
29
І вернувсь додому Еробаал Йоасенко і жив далій у своїй господї.
30
Було в Гедеона сїмдесять рідних по тїлу синів, мав бо жінок багацько.
31
А наліжниця його, що держав у Сихемі, вродила йому також сина, і дав він йому імя Абимелех.
32
І вмер Гедеон Йоасенко в високих старощах, і поховано його в гробовищі батьківському Йоасовому в Офрі Авіезеровій.
33
Як умер же Гедеон, блудували знов сини Ізрайлеві за Баалом і прийняли собі Баалверита за бога.
34
І не памятали Ізрайлитяне про Господа, Бога свого, що визволяв їх із потали всїх ворогів їх навкруги.
35
Та й не показували нїякої прихильностї до родини Еробаалової, Гедеонової, такої щоб рівноважили з добродїйствами, які він чинив Ізраїлеві.