- 1
- Син же Еробаалів Абимелех прибув у Сихем до материних братів і говорив їм і всьому родові материної родини ось так:
- 2
- Поспитайте усїх Сихемських міщан: Що вам більш до вподоби: чи щоб панували над вами усї сїмдесять синів Еробаалових, чи лучче, щоб володїв один?
Памятайте при тому, що я ваше тїло й ваша кість.
- 3
- І промовляли брати материні до всїх Сихемських міщан про його тими самими словами, так що прихилили їх серце до Абимелеха, бо казали: Він родич нам.
- 4
- От і дали йому сїмдесять секлів срібла з храму Баал-Верита, а за сї гроші найняв Абимелех нужденних та легкодумних людей, що за ним пійшли.
- 5
- Тодї прибув у батьківський дім в Офрі та й повбивав братів своїх, Еробааленків, сїмдесять чоловіка на одному каменї.
Один тільки менший Еробааленко Йотам, остався живий, сховавшись.
- 6
- Тодї зібрались до купи всї городяне Сихемські вкупі з родинами (містечка) Мілло, зійшлись і обрали собі Абимелеха за царя під дубом, що стоїть під Сихемом.
- 7
- Як переказано про се Йотамові, взійшов він на верх гори Гарисим, і покликнув голосно:
- 8
- Слухайте мене, городяне Сихемські, щоб і Бог слухав вас.
Колись посходились докупи дерева, щоб намастити царя наб собою, й промовили до оливи: царюй над нами!
- 9
- Олива ж відказала їм: Чи то ж занедбаю свою мастину, якою прославляють богів і людей, щоб між деревами стати висшою?
- 10
- Тодї промовили дерева до смокви (фіґи): Ходи, прийми царюваннє над нами!
- 11
- Та смоква (фіґа) відказала їм: Чи то ж менї понехати мої солодощі й дорогі ягоди мої, щоб бути вивисшеною між деревами?
- 12
- Тодї промовили дерева до виноградини!
Царюй же бо над нами!
- 13
- Виноградина ж відказала їм: Чи менї ж та покинути соковину мою, що звеселяє й богів і людей, щоб датись вивисшити між деревами?
- 14
- Тодї всї дерева промовили до тернівки: То хоч ти царюй над нами!
- 15
- Терновий же колюка відказав деревам: Коли справдї хочете помазати мене на царя над вами, дак ідїте ховайтесь у мойму холодку.
Як же не схочете, запалає полумє з тернівки та й пожере кедри Ливанські.
- 16
- Оце ж міркуйте, чи чесним і праведним робом ви поступили, зробивши царем Абимелеха?
та чи гарно ви вчинили з Еробаалом й його родиною, й як відплатили добродїйства його?
- 17
- За вас воював панотець мій і одважував душу свою, й визволив вас із потали в Мадиянїїв,
- 18
- А ви тепер встали проти дому батька мого, ви синів його, сїмдесять мужів, убили на одному каменї, та поставили Абимелеха, сина раби його, царем над городянами Сихемськими, бо він родоколїнник вам!
- 19
- Коли ви сьогоднї чесним і праведним робом ходили коло Еробаала й його родини, так утїшайтесь Абимелехом, а він вами нехай втїшаєсь;
- 20
- Коли ж нї, так нехай запалає поломє від Абимелеха та й пожере городян Сихемських й осадників Миллоських, і нехай запалає поломє від городян Сихемських й осадників Миллоських, та й жере Абимелеха!
- 21
- І зник Йоатам і втїк у Беер, і тулився там на низинї, ховаючись перед братом своїм Абимелехом.
- 22
- Абимелех же царював три годи над Ізраїлем.
- 23
- І попустив Бог злому духові ввійти між Абимелеха й городян Сихемських, так що городяне Сихемські перестали Абимелехові коритись,
- 24
- Щоб відомстився злочин на семи десятках синів Еробаалових, і щоб їх кров упала на брата їх Абимелеха, що повбивав їх, і на городян Сихемських, що допомогли йому вбити братів своїх.
- 25
- Оце ж настановили городяне Сихемські проти його людей в засїдку, й грабили вони кожного приходня по дорозї.
І довідавсь Абимелех про се.
- 26
- Тим часом прийшов Гаал Ебоденко з родоколїнниками своїми в Сихем, і ходили вони по Сихему, й горожане Сихемські няли віри йому.
- 27
- І повиходили вони в поле, й збирали виноград свій, і давили вино в точилах і сьвяткували подячне сьвято, ходили в храм бога свого, й їли й пили та кляли Абимелеха.
- 28
- І говорив тодї Гаал Ебоденко: Хто такий Абимелех, а хто Сихем, щоб нам підневолюватись йому?
Хиба він не син Еробаалів, а слуга його Зебул не гетьманом у його?
Лучше служити потомкам Гемора, батька Сихемового, про що же нам підневолюватись йому?
- 29
- Коли б хто дав сей люд під мою руку, я прогнав би Абимелеха.
І сказано про се Абимелехові й говорено: Збирай більше війська та й виходи.
- 30
- Як дочувсь ж Зебул, городський отаман, про Гаалові Ебоденкові речі, взяла його досада.
- 31
- І послав тайком посланцїв до Абимелеха й звелїв сказати йому: Прийшов Гаал Ебоденко з свояками своїми в Сихем та й бурить проти тебе місто.
- 32
- Тож вибирайсь у ночі вкупі з військовим людом, що маєш при собі, та й заляж у полі;
- 33
- Уранцї ж рано, скоро зійде сонце, рушай і наступи на город.
Як же він вийде проти тебе з людьми, що має при собі, так чини з ним, що й як зможеш.
- 34
- І встав Абимелех уночі з військовими людьми, що мав при собі, й залягли вони чотирма купами проти Сихемцїв залягом.
- 35
- Як же Гаал вийшов у міські ворота, вискочив Абимелех із засади з людьми, що мав при собі.
- 36
- Побачив Гаал військовий люд і каже Зебулові: Он спускається військо з вершини гір!
А Зебул відказує: Се тїнь попід горами здається тобі людьми.
- 37
- Озветься же удруге Гаал і каже: Справдї спускається з гори військо, а частина його простує сюди від дуба Меонним.
- 38
- І сказав йому тодї Зебул: Де ж тепер твоя губа, що ти нею промовляв: Хто такий Абимелех, щоб нам підневолюватись йому?
Оце ж і є той нарід, що зневажав єси його.
Тепер виходь та й бийся з ним.
- 39
- Виступив тодї Гаал поперед городян Сихемських назустріч Абимелехові;
- 40
- І гнав його Абимелех перед собою нагінцем, і багацько вбитих полягло до самих міських воріт.
- 41
- І остався Абимелех ув Арумі, а Зебул уганяв за Гаалом та його товаришами, й не було їм вже притулку в Сихемі.
- 42
- На завтра ж уранцї вийшов люд у поле (до бою), і донесено про се Абимелехові.
- 43
- Узяв тодї він свій військовий люд, подїлив його на три купи, заляг у полі залягом, і скоро побачив, що люд виходить із міста, двинув проти них та й побив їх.
- 44
- Між тим як Абимелех і віддїл, що був при йому, зайняли становище перед міськими воротами, два другі віддїли напали на всїх, що були в полі, та й повбивали їх.
- 45
- І бив Абимелех на город увесь той день та й звоював його, і повбивав людей, що там були, саме ж місто зруйнував і засїяв сіллю.
- 46
- Як же почули про се осадники замку Сихемського, кинулись вони в храмову твердиню Баалверита.
- 47
- З'ясовано тодї Абимелехові, що всї осадники замчане Сихемські там укупі.
- 48
- І пійшов Абимелех з усїм людом, що мав при собі, на Селмон-гору.
Тут ухопив сокиру, нарубав галузя, підняв і закинув собі на плечі, і звелїв усїм військовим, що йшли за ним: Бачите, що я роблю, те й ви робіте!
- 49
- Тодї й усї військові, чоловік за чоловіком, нарубали галузя й пійшли за Абимелехом, накидали його кругом вежі та й спалили вежу вогнем, так що всї замчане Сихемські погинули, до тисячи душ чоловіків і жіноцтва.
- 50
- Тодї двинув Абимелех у Тебез, обложив Тебез і звоював його.
- 51
- Посеред города ж та була утверджена башта.
Туди повтїкали й чоловіки й жіноцтво й усї городяне, заперлись в їй та й повиходили на дах.
- 52
- Абимелех метнувсь до башти, добувати її, й підійшов до дверей, щоб її підпалити.
- 53
- Втім кинула одна жінка йому на голову відломок камення жорнового, та й проломила йому черепа.
- 54
- Зараз кликнув він на чуру свого, що носив зброю за ним, і звелїв йому: Вийми з піхви меча твого та й завдай менї смерть, щоб не мовляли про мене: Баба вбила його!
Пробив його тодї чура, й він умер.
- 55
- Побачивши же Ізрайлитяне, що Абимелех мертвий, розійшлись по своїх домівках.
- 56
- Так відплатив Бог за злочин Абимелехові, що заподїяв батькові свойму, вбивши сїмдесять братів своїх.
- 57
- Так попустив Бог, щоб і всї злочини Сихемцїв упали їм на голову, й постиг їх проклін Йотама Еробааленка.
|