1
Син же Еробаалів Абимелех прибув у Сихем до материних братів і говорив їм і всьому родові материної родини ось так:
2
Поспитайте усїх Сихемських міщан: Що вам більш до вподоби: чи щоб панували над вами усї сїмдесять синів Еробаалових, чи лучче, щоб володїв один?
Памятайте при тому, що я ваше тїло й ваша кість.
3
І промовляли брати материні до всїх Сихемських міщан про його тими самими словами, так що прихилили їх серце до Абимелеха, бо казали: Він родич нам.
4
От і дали йому сїмдесять секлів срібла з храму Баал-Верита, а за сї гроші найняв Абимелех нужденних та легкодумних людей, що за ним пійшли.
5
Тодї прибув у батьківський дім в Офрі та й повбивав братів своїх, Еробааленків, сїмдесять чоловіка на одному каменї.
Один тільки менший Еробааленко Йотам, остався живий, сховавшись.
6
Тодї зібрались до купи всї городяне Сихемські вкупі з родинами (містечка) Мілло, зійшлись і обрали собі Абимелеха за царя під дубом, що стоїть під Сихемом.
7
Як переказано про се Йотамові, взійшов він на верх гори Гарисим, і покликнув голосно:
8
Слухайте мене, городяне Сихемські, щоб і Бог слухав вас.
Колись посходились докупи дерева, щоб намастити царя наб собою, й промовили до оливи: царюй над нами!
9
Олива ж відказала їм: Чи то ж занедбаю свою мастину, якою прославляють богів і людей, щоб між деревами стати висшою?
10
Тодї промовили дерева до смокви (фіґи): Ходи, прийми царюваннє над нами!
11
Та смоква (фіґа) відказала їм: Чи то ж менї понехати мої солодощі й дорогі ягоди мої, щоб бути вивисшеною між деревами?
12
Тодї промовили дерева до виноградини!
Царюй же бо над нами!
13
Виноградина ж відказала їм: Чи менї ж та покинути соковину мою, що звеселяє й богів і людей, щоб датись вивисшити між деревами?
14
Тодї всї дерева промовили до тернівки: То хоч ти царюй над нами!
15
Терновий же колюка відказав деревам: Коли справдї хочете помазати мене на царя над вами, дак ідїте ховайтесь у мойму холодку.
Як же не схочете, запалає полумє з тернівки та й пожере кедри Ливанські.
16
Оце ж міркуйте, чи чесним і праведним робом ви поступили, зробивши царем Абимелеха?
та чи гарно ви вчинили з Еробаалом й його родиною, й як відплатили добродїйства його?
17
За вас воював панотець мій і одважував душу свою, й визволив вас із потали в Мадиянїїв,
18
А ви тепер встали проти дому батька мого, ви синів його, сїмдесять мужів, убили на одному каменї, та поставили Абимелеха, сина раби його, царем над городянами Сихемськими, бо він родоколїнник вам!
19
Коли ви сьогоднї чесним і праведним робом ходили коло Еробаала й його родини, так утїшайтесь Абимелехом, а він вами нехай втїшаєсь;
20
Коли ж нї, так нехай запалає поломє від Абимелеха та й пожере городян Сихемських й осадників Миллоських, і нехай запалає поломє від городян Сихемських й осадників Миллоських, та й жере Абимелеха!
21
І зник Йоатам і втїк у Беер, і тулився там на низинї, ховаючись перед братом своїм Абимелехом.
22
Абимелех же царював три годи над Ізраїлем.
23
І попустив Бог злому духові ввійти між Абимелеха й городян Сихемських, так що городяне Сихемські перестали Абимелехові коритись,
24
Щоб відомстився злочин на семи десятках синів Еробаалових, і щоб їх кров упала на брата їх Абимелеха, що повбивав їх, і на городян Сихемських, що допомогли йому вбити братів своїх.
25
Оце ж настановили городяне Сихемські проти його людей в засїдку, й грабили вони кожного приходня по дорозї.
І довідавсь Абимелех про се.
26
Тим часом прийшов Гаал Ебоденко з родоколїнниками своїми в Сихем, і ходили вони по Сихему, й горожане Сихемські няли віри йому.
27
І повиходили вони в поле, й збирали виноград свій, і давили вино в точилах і сьвяткували подячне сьвято, ходили в храм бога свого, й їли й пили та кляли Абимелеха.
28
І говорив тодї Гаал Ебоденко: Хто такий Абимелех, а хто Сихем, щоб нам підневолюватись йому?
Хиба він не син Еробаалів, а слуга його Зебул не гетьманом у його?
Лучше служити потомкам Гемора, батька Сихемового, про що же нам підневолюватись йому?
29
Коли б хто дав сей люд під мою руку, я прогнав би Абимелеха.
І сказано про се Абимелехові й говорено: Збирай більше війська та й виходи.
30
Як дочувсь ж Зебул, городський отаман, про Гаалові Ебоденкові речі, взяла його досада.
31
І послав тайком посланцїв до Абимелеха й звелїв сказати йому: Прийшов Гаал Ебоденко з свояками своїми в Сихем та й бурить проти тебе місто.
32
Тож вибирайсь у ночі вкупі з військовим людом, що маєш при собі, та й заляж у полі;
33
Уранцї ж рано, скоро зійде сонце, рушай і наступи на город.
Як же він вийде проти тебе з людьми, що має при собі, так чини з ним, що й як зможеш.
34
І встав Абимелех уночі з військовими людьми, що мав при собі, й залягли вони чотирма купами проти Сихемцїв залягом.
35
Як же Гаал вийшов у міські ворота, вискочив Абимелех із засади з людьми, що мав при собі.
36
Побачив Гаал військовий люд і каже Зебулові: Он спускається військо з вершини гір!
А Зебул відказує: Се тїнь попід горами здається тобі людьми.
37
Озветься же удруге Гаал і каже: Справдї спускається з гори військо, а частина його простує сюди від дуба Меонним.
38
І сказав йому тодї Зебул: Де ж тепер твоя губа, що ти нею промовляв: Хто такий Абимелех, щоб нам підневолюватись йому?
Оце ж і є той нарід, що зневажав єси його.
Тепер виходь та й бийся з ним.
39
Виступив тодї Гаал поперед городян Сихемських назустріч Абимелехові;
40
І гнав його Абимелех перед собою нагінцем, і багацько вбитих полягло до самих міських воріт.
41
І остався Абимелех ув Арумі, а Зебул уганяв за Гаалом та його товаришами, й не було їм вже притулку в Сихемі.
42
На завтра ж уранцї вийшов люд у поле (до бою), і донесено про се Абимелехові.
43
Узяв тодї він свій військовий люд, подїлив його на три купи, заляг у полі залягом, і скоро побачив, що люд виходить із міста, двинув проти них та й побив їх.
44
Між тим як Абимелех і віддїл, що був при йому, зайняли становище перед міськими воротами, два другі віддїли напали на всїх, що були в полі, та й повбивали їх.
45
І бив Абимелех на город увесь той день та й звоював його, і повбивав людей, що там були, саме ж місто зруйнував і засїяв сіллю.
46
Як же почули про се осадники замку Сихемського, кинулись вони в храмову твердиню Баалверита.
47
З'ясовано тодї Абимелехові, що всї осадники замчане Сихемські там укупі.
48
І пійшов Абимелех з усїм людом, що мав при собі, на Селмон-гору.
Тут ухопив сокиру, нарубав галузя, підняв і закинув собі на плечі, і звелїв усїм військовим, що йшли за ним: Бачите, що я роблю, те й ви робіте!
49
Тодї й усї військові, чоловік за чоловіком, нарубали галузя й пійшли за Абимелехом, накидали його кругом вежі та й спалили вежу вогнем, так що всї замчане Сихемські погинули, до тисячи душ чоловіків і жіноцтва.
50
Тодї двинув Абимелех у Тебез, обложив Тебез і звоював його.
51
Посеред города ж та була утверджена башта.
Туди повтїкали й чоловіки й жіноцтво й усї городяне, заперлись в їй та й повиходили на дах.
52
Абимелех метнувсь до башти, добувати її, й підійшов до дверей, щоб її підпалити.
53
Втім кинула одна жінка йому на голову відломок камення жорнового, та й проломила йому черепа.
54
Зараз кликнув він на чуру свого, що носив зброю за ним, і звелїв йому: Вийми з піхви меча твого та й завдай менї смерть, щоб не мовляли про мене: Баба вбила його!
Пробив його тодї чура, й він умер.
55
Побачивши же Ізрайлитяне, що Абимелех мертвий, розійшлись по своїх домівках.
56
Так відплатив Бог за злочин Абимелехові, що заподїяв батькові свойму, вбивши сїмдесять братів своїх.
57
Так попустив Бог, щоб і всї злочини Сихемцїв упали їм на голову, й постиг їх проклін Йотама Еробааленка.