1
Так сказав менї Господь: Ійди, купи собі льняного пояса й підпережи ним чересла твої, та в воду не клади його.
2
І купив я пояс, як заповідав Господь, і підперезав стан мій.
3
Тодї надійшло до мене слово Господнє вдруге, й сказано так:
4
Возьми пояса, що купив його, та що на череслах твоїх, подайся на Евфрат та й сховай його там в щілинї в скелї.
5
І пійшов я та й сховав його на Евфратї, як заповідав Господь.
6
Як же вплило немало часу, сказав до мене Господь: Пійди на Евфрат і возьми звідти пояса, що я заповідав тобі сховати там.
7
І пійшов я на Евфрат, викопав і взяв пояс із того місця, де сховав, і ось, дивись - пояс з'огнив і став нїдочого.
8
І надійшло до мене слово Господнє таке:
9
Так говорить Господь: Оттак ізнївечу я гординю Юдину й велику гординю Ерусалимову.
10
Сї негідні люде, що нехтують слухати слова мого, що ходять своєю волею по своїй дорозї слїдом за иншими богами, щоб їм служити й перед ними ниць припадати, вони стануть такими, як сей пояс, нїдочого не придатен.
11
Бо, як пояс прилягає до чересел чоловікові, так я пригорнув був до себе ввесь дом Ізраїля і ввесь дом Юдин, говорить Господь, щоб вони були моїми людьми й славою моєю й хвалою та окрасою моєю;
та не послухали вони.
12
Оце ж промов до них се слово: Так говорить Господь, Бог Ізрайлїв: Усякий скіряний міх сповнюють вином.
Коли ж тобі відкажуть: Хиба ж ми не знаємо, що всяку кінву та сповняють вином?
13
Тодї скажи їм: Так говорить Господь: Ось я сповню аж до перепою вином усїх осадників сієї землї й царів, що, яко наслїдники Давидові, седять на престолах, і сьвященників і пророків та й усїх осадників Ерусалимських,
14
І порозбиваю одного об одного, отцїв і синів укупі, говорить Господь, - нїякої пільги нї милосердя не буде їм, і не пожалую вигубити їх.
15
Оце ж слухайте й уважайте, не несїтесь гордо, бо се Господь говорить.
16
Оддайте славу Господеві, Богу вашому, доки ще не навів темряви й докіль іще ноги ваші не спотикаються по горах в памороцї.
17
Коли ж сього не послухаєте, то душа моя буде по безлюдних місцях оплакувати гординю вашу;
гірко плакати ме, очі мої будуть розпливатись в сльозах, бо займуть у полонь стадо Господнє.
18
Промов до царя й до царицї: Впокорітеся, сядьте низько, бо впаде з вашої голови вінець вашої слави.
19
Міста полуденньої країни позачинюються й нїкому їх відчиняти;
одведуть усього Юду в полонь, одведуть у неволю що до одного.
20
Здійміте ваші очі й подивітесь на тих, що йдуть із півночі: де стадо, що тобі (Сионе) було віддане - те пишне стадо твоє?
21
Що скажеш, дочко Сионова, як Бог навідаєсь до тебе?
Ти ж сама принадила їх до себе, щоб старшували над тобою;
чи не схоплять же болестї тебе, як породїлю?
22
І коли скажеш у серцї твойму: "За що менї таке судилось?" так знай, що се за велику беззаконність твою піднято спідницю твою, та обнажено ноги твої.
23
Хиба Мурин зможе перемінити скіру свою, або пард - пятна свої?
так і ви - чи зможете чинити добре, звикши ледаче робити?
24
Тим то я порозвіваю їх, мов порох, розвіваний пустиннїм вітром.
25
Оце ж пай твій, дїлениця твоя від мене, говорить Господь, за те, що забула мене єси та й знадїялась на лож.
26
За се підіймуть спідницю твою аж на лице тобі, щоб виден був сором твій.
27
Бачив я перелюбки твої й гидкі бажання твої, твій розпуст без сорома, по горбах у полі.
Горе тобі, Ерусалиме!
ти не очистишся й потім.
Докіль же сього буде?