1
І сказав менї Господь: хоч би Мойсей і Самуїл приступили перед мене, серце моє не повернесь до сього люду.
Прожени їх з очей моїх, нехай ідуть геть.
2
А як тобі скажуть: Куди нам ійти?
то відкажи їм: Так говорить Господь: Кому суджена смерть - на смерть;
кому меч - під меч;
кому голод - умірай з голоду, кому ж неволя - в неволю.
3
І пошлю на них чотирі роди кар, говорить Господь: меч щоб убивав;
пси, щоб розторгували, й птаство піднебесне та зьвіррє земне, щоб жерло й вигублювало;
4
І віддам їх на побій всїм царствам землї - за Манассію Езекієнка, царя Юдейського, за те, що він витворяв у Ерусалимі
5
Бо хто змилосердується до тебе, Ерусалиме?
і хто жалкувати ме про тебе?
або хто зайде до тебе, щоб спитати, чи добро тобі?
6
Ти відопхнув мене, - говорить Господь, одступив назад од мене;
тим я простягну проти тебе руку мою й погублю тебе: я перестав милувати.
7
Я розвію їх лопатою-віячкою за ворота землї;
зроблю бездїтними, вигублю нарід мій: вони бо не вертаються з доріг своїх.
8
Удовиць їх буде в мене більш, нїж піску в морі;
приведу на них, на матїр молодїжі, пустошників опівднї;
нападе на них несподївано страх і переляк.
9
Лежить знеможена тая, що сїмох породила, видихує душу свою;
сонце її зайшло, як іще був день: осоромлено її й окрито стидом.
Я ж і останок із них оддам під меч в очах ворогів, говорить Господь.
10
Ой горе менї, нене моя, що ти мене вродила, чоловіка, на котрого сварять, й ворогують у цїлій землї!
Нїкому я не позичав на лихву й нїхто не визичав менї на лихву, а всї проклинають мене!
11
Сказав же Господь: Конець твій буде добрий, я заставлю й ворога обійтись з тобою добре в лихій годинї і в час смутку.
12
Хиба твоє залїзо покрушить півночнє залїзо й мідь.
13
Достаток твій і скарби твої подам на луп, без плати, за всї гріхи твої у всїх твоїх гряницях,
14
І відправлю з ворогами твоїми в землю, що ти її не знаєш;
бо огнем загорівся гнїв мій, - буде палати на вас.
15
Господи!
ти все знаєш;
спогадай мене, заступися за мене й відомсти за мене гонителям моїм;
не погуби мене через довготерпеливість твою до них;
ти ж знаєш, що се за тебе я наругу приймаю.
16
Знайшов я слова твої і неначе з'їв їх;
і було слово твоє менї в радість і в веселощі серцю мойму;
бо названо мене імям твоїм, Господи Саваот.
17
Не седїв я в громадї веселій, і не веселився;
під важкою рукою твоєю седїв я самітен, бо сповнив єси мене досадою.
18
Чого така довга болесть моя, моя рана така тяжка, що не дається загоїти?
Чи то ж будеш менї оманним джерелом, непевною водою?
19
На се так сказав Господь: Як ти навернешся, то я підніму тебе й будеш стояти перед лицем моїм;
а як відлучиш дороге від пустого то будеш у мене устами моїми.
Вони самі будуть обертатись до тебе, а не ти будеш обертатись до них.
20
І зроблю тебе проти сих людей непоборимим мідяним муром;
вони будуть напирати на тебе, та тебе не подужають;
я бо з тобою, щоб тобі помагати й тебе рятувати, говорить Господь.
21
І врятую тебе з руки лихих і вибавлю тебе з рук тїснителїв.