1
І надійшло до мене слово Господнє:
2
Не бери собі жени, й нехай небуде в тебе синів і дочок в сїй землї.
3
Так бо говорить Господь про синів й дочок, що родити муться на сьому місцї, і про їх матерей, що роджати муть їх, і про їх отцїв, що появляти муть їх у сїй країнї:
4
Тяжкими родами смертї помруть вони, і не будуть їх анї оплакувати анї ховати;
гноєм лежати будуть верх землї;
мечем і голодом будуть вигублюватись, а труп їх годувати ме птаство піднебесне та зьвіррє земнє.
5
Ще ж так говорить Господь: Не ввіходь у господу до сумуючих і не ходи плакати та жалувати з ними;
бо відняв я спокій сьому народові, говорить Господь, і змилуваннє й спожалїннє.
6
І повимірає все велике й мале в цїй країнї, й не будуть себе нарізувати, анї обстригати голови по них.
7
І не будуть їм ломити в смутку хлїба на розраду по мертвому, й не будуть подавати їм розважального кубка по батькові чи по матері.
8
Так само не ходи й у таку господу, де бенкетують, щоб із ними седїти, їсти та пити;
9
Так бо говорить Господь Саваот, Бог Ізраїля: Ось, я перерву в сьому місцї перед очима в вас і за живота вашого голоси радощів і веселощів, та сьпіви молодому князеві й молодій княгинї.
10
Як перекажеш сьому народові всї оцї слова, й вони казати муть до тебе: За що Господь вирік усе те велике зло, й яка наша провина та які наші гріхи, що ми вчинили проти Господа, Бога нашого?
-
11
То скажи їм: За те, що ваші батьки покинули мене, говорить Господь, - і пійшли слїдом за другими богами й служили їм та припадали перед ними, мене ж покинули й не держали закону мого;
12
Ви ж коїте ще гірше од батьків ваших, і живете кожний по упрямостї ледачого серця свого, не слухаючи мене.
13
За се викину вас із сієї країни в землю, що нї ви, нї батьки ваші її не знали, і там ви служити мете день і ніч иншим богам;
я бо не змилосерджуся до вас.
14
Тим же то ось, приходить час, говорить Господь, що вже не казати муть: Так певно, як жив Господь, що вивів синів Ізраїлських із Египту,
15
Але: Так певно, як жив Господь, що повиводив синів Ізраїлських із північньої землї й з усїх земель, куди їх був повиганяв;
бо я заверну їх ще в їх землю, котру надїлив отцям їх.
16
Тим часом пошлю многих рибалок, говорить Господь, щоб їх повиловлювали, а потім пошлю многих ловцїв, щоб уганяли за ними по кожній горі й по кожному узгіррю й по всїх скеляних рощілинах.
17
Очі бо мої на всїх стежках їх;
не сховані вони від мене, й не закрита неправедність їх від очей моїх.
18
Перше всього одплачу їм за многі гріхи їх, за те, що з'огидили землю мою, і трупами для ідолів своїх та гидотами своїми сповнили наслїддє моє.
19
Ой Господи, сило моя й твердине моя й утечище моє в лихій годинї!
До тебе навернуться народи від країв землї і скажуть: Саму тілько лож внаслїдували батьки наші, марноту й таке, з чого нїякого хісна нема.
20
Чи то ж чоловік може поробити собі боги, хоч вони не боги?
21
Тим же то я покажу їм нинї, покажу їм руку мою й потугу мою, й зрозуміють, що моє імя - Господь.