1
І надійшло слово Господнє до мене, говорючи:
2
Ійди, скажи голосно в уші дочцї Ерусалимській: Так говорить Господь: Я згадую про дружбу в молодощах твоїх, про любов твою, як ти ще була невістою, як пійшла єси за мною в пустиню, в землю незасїяну.
3
Посьвячен був Ізраїль Господеві, як первоплід його;
хто нї схотїв пожерати його, набірався гріха, накликав халепу на себе, говорить Господь.
4
Слухайте ж слова Господнього, доме Яковів і всї родини дому Ізрайлевого!
5
Так говорить Господь: Яку кривду знайшли в менї батьки ваші, що відцурались мене й пійшли за марнотою та й зледащіли?
6
І не сказали собі: Де Господь, що вивів нас із землї Египецької, водив нас по пустинї, по землї пустій та бездорожній, по землї образу смертнього, по якій нїхто не ходив, анї жила в нїй людина?
7
І я вас увів у землю плодющу, щоб ви живились її вроджаєм і добром її;
а ви ввійшли та й з'огидили землю мою, й зробили гидотою наслїддє моє.
8
Сьвященники не питали: Де Господь?
і законники не хотїли знати мене;
пастирі одпали від мене, а пророки пророкували в імя Баала, і ходили слїдом за тими, що не здолїють помагати.
9
Тим то я буду правуватись із вами, говорить Господь, та ще й з дїтьми дїтей ваших судити мусь.
10
Бо пійдїте лиш на острови Хиттимські та придивітесь, пошлїть у Кедар і розпитайте пильно та упевнїтесь, чи таке бувало коли там?
11
Чи перемінив коли котрий народ боги свої, хоч то не боги;
мій же нарід проміняв славу свою на таке, що не здолїє помогти!
12
Здивуйтеся сьому, небеса, задрожіть і злякайтесь, говорить Господь.
13
Двояке бо ледарство вчинив нарід мій: мене, криницю води живої, покинули, а повирубували собі дїраві колодязї, що не держать води.
14
Чи то ж Ізраїль раб, або домівник у раба?
Чом же се він зробився невольником?
15
(отсе бо) Зарикали проти його леви, дали голос із себе, і зробили його землю пустинею;
городи його пущено на пожар, обезлюджено.
16
Та й сини Мемфиса й Тафни пообгризали аж тїмя у тебе.
17
Чи не тим же наробив ти таке собі, що покинув Господа, Бога твого, тодї, як він був провідником твоїм?
18
А й тепер - за чим тобі дорога в Египет, пити воду з Нилу?
або за чим тобі дорога в Ассирию, пити воду з її ріки?
19
Безбожність твоя буде тобі карою, й зрада твоя - докором тобі, щоб ти спізнав і зрозумів, яке се лихо, і як гірка се річ, що ти покинув Господа, Бога твого, й що нема в тебе страху мого, говорить Господь, Бог Саваот.
20
Бо з давних давен ломив я ярмо твоє, розривав ужевки твої, й ти мовляв: не буду служити ідолам;
а між тим блудував єси на кожному високому горбі й під кожним гілястим деревом.
21
Я насадив тебе, як добірну виноградину, - як найчистїйше насїннє;
як же се ти перемінилась у мене в дикий відросток чужої виноградини?
22
Тим то хоч би ти вимилась милом, і вживала багато соли, то безбожність твоя все явна менї, говорить Господь.
23
Як се ти можеш казати: Не поганила я себе, не бігала за Баалом?
Подивись на твої слїди в долинї;
споглянь, що коїла єси, легконога ти верблюдице, крутячись манівцями твоїми, -
24
Ослицю дику, що звикла пустопаш степувати, коли в гарячому бажаннї вітер в себе втягає, - хто здолїє впинити?
Всї, що її шукають, не втомляться: в її погульньому місяцї вони знайдуть її.
25
Здержуй ноги твої, щоб не витоптували обуви, не давай горлу твому томитись спрагою.
Ти ж кажеш: Не надїйсь, нї!
бо я вподобала собі чужих (богів), так і бігати му слїдом за ними.
26
Як уловлений злодїй буває посоромлений, так осоромив себе дом Ізраїля вкупі з царями своїми, з князями своїми, сьвященниками й пророками своїми, -
27
Ті, що мовляли до деревяного образу: Ти отець мій, а до каменя: Ти зродив мене!
повернулись бо вони до мене плечима, а не лицем.
Як же бідувати муть, тодї кликати муть: "Устань, рятуй нас!"
28
Де ж твої боги, що понароблював собі?
нехай вони повстають, коли зможуть помогти тобі в бідї твоїй, бо ж скілько в тебе городів, стілько й богів у тебе, Юдо.
29
Чого ж вам перечитись зо мною?
ви ж усї согрішили проти мене, - говорить Господь.
30
Шкода було менї побивати синів ваших: кара не врозумила їх;
меч ваш пожерав і пророків ваших, як лев вигублюючий.
31
Ой ти роде!
послухайте лиш слова Господнього: Чи то ж я та був пустинею Ізрайлеві, або мрячною землею?
Чого ж се мої люде говорять: маємо свою волю, не вернемо вже до тебе?!
32
Чи забуває ж коли дївчина свої прикраси, молода княгиня - наряди свої?
а нарід мій забув мене - безлїч уже днїв тому.
33
Як метко ти прямуєш стежками твоїми, шукаючи любови!
Ти ж і до проступків скривляла дороги твої.
34
Ба й на полах ув одежі твоїй видко кров безвинних бідолах, що не заставала їх на розбишацтві.
35
А проте таки мовляєш: "невинна я, так певно ж і гнїв його одвернеться од мене".
Оце ж я буду судитись із тобою за те, що кажеш: "Я не согрішила."
36
Про що ж ти много блукаєш, змінюючи путь твою?
Ти ж так само заведешся на Египтї, як помилилась на Ассириї;
37
І звідти вийдеш, зложивши руки на голову, бо Господь відопхнув тих, що на їх уповала єси, й не пощастить тобі з ними.