1
Як же Пасхор Еммеренко, сьвященник - а він був старший доглядник у Господньому дому, - почув Еремію, пророкуючого сими словами,
2
Ударив Пасхор пророка Еремію, та й посадив його в колоду, що була в верхніх воротях Беняминових у дому Господньому.
3
Та другого дня випустив Пасхор Еремію з колоди, а Еремія промовив до його: Не Пасхором прозвав тебе Господь, але Магор Миссавив.
4
Так бо говорить Господь: Ось, я зроблю тебе страхом тобі самому і всїм приятелям твоїм, побачать бо твої очі, як вони поляжуть од ворожого меча.
Та й всього Юду подам я на поталу цареві Вавилонському;
він позаймає їх у полонь, одведе у Вавилон і повбиває мечем.
5
І подам усї багацтва в сьому городї й ввесь добуток його, і всї дорогоцїнностї його й усї скарби царів Юдейських оддам у руки ворогам їх;
і розхоплять їх і заберуть та й повезуть у Вавилон.
6
Ти ж, Пасхоре, й усї домовники твої пійдете в неволю, й прийдеш у Вавилон, і помреш там, і будеш там похований, ти й усї приятелї твої, що їм пророкував єси лож.
7
Ти звів мене, Господи, й я зведений;
ти дужший за мене, та й подужав мене;
я зробився щоденнім сьміховищем, кожен мене на глум піднімає.
8
Бо скоро тілько зачну говорити, зараз мушу кричати про напад, про спустошеннє, і так слово Господнє зробилось про мене приводом до наруги й насьмїху.
9
І подумав я собі: не споминати му про него і в його імя не буду більше промовляти!
Та в серцї в мене, мов би огонь запалав, втаєний в костях моїх;
я силкувався з'упинити його, та й не здолїв.
10
І чував я ворожі речі в натовпі, погрози навкруги: "Викажіть!
Обвинуватимо його!" Ті самі, що з ними дружився, підстерігали, чи я не спіткнуся: Може попадеться, так ми переможемо його та й помстимось на йому.
11
Но Господь ізо мною, мов той невмірака-воін;
то ж вороги мої спіткнуться та й не встануть.
Осоромляться, бо дурним робом ходили;
віковічнім, незабутним соромом окриються.
12
Господи сил!
ти, що вивідуєш праведного, що бачиш утробу й серце.
Дай менї вбачати пімсту твою над ними, бо на тебе здав я справу мою.
13
О, сьпівайте Господеві, хвалїте Господа, бо він рятує душу вбогого з рук лиходїїв.
-
14
Нехай буде той день проклят, як я на сьвіт родився!
Нехай не буде благословен той день, як породила мене мати моя!
15
Нехай буде й той чоловік проклят, що принїс мойму батькові звістку: Родилось тобі хлопятко, і тим його вельми звеселив.
16
Нехай станеться тому чоловікові таке, як тим містам, що їх порозвалював Господь та й не пожалував, та щоб він чув крик від ранку, а зойк від полудня, -
17
За те, що він мене не вбив в материній утробі, - так, щоб моя мати була менї гробом, а тїло її остало було на все вагітним.
18
Чи про те ж бо я вийшов із материної утроби, щоб дознавати самої працї, та печалї, та щоб коротати вік мій у зневазї?