1
Горе пастирям, що занапащують і розгонять вівцї отари моєї, говорить Господь.
2
Тим же то так говорить Господь, Бог Ізрайлїв, до пастирів, що пасуть нарід мій: Порозганяли ви й порозпуджували вівцї мої й не наглядали за ними.
Оце ж я скараю вас за ледачі ваші вчинки, говорить Господь.
3
І позбіраю останок отари моєї з усїх земель, куди повиганяв їх, та заверну їх на їх пасовища, і будуть там плодитись й намножуватись.
4
І поставлю над ними пастирів, що їх пасти муть, і вже не будуть лякатись та пудитись і нї одна з них не загубиться, - говорить Господь.
5
Ось, надходить час, говорить Господь, і збуджу Давидові праведного пагонця, що володїти ме, як царь, і мудрим робом ходити ме й чинити ме суд і справедливість на землї.
6
За днїв його спасеться Юда, й жити ме безпеч Ізраїль, і ось імя його, яким його звати муть: Бог - оправданнє наше.
7
І ось, надходить час, говорить Господь, що не казати муть більш: Так певно, як жив Господь, що вивів синів Ізрайлевих із Египту, а казати муть:
8
Так певно, як жив Господь, що вивів і привів рід дому Ізрайлевого з півночньої землї й з усїх земель, куди їх був вигнав, і будуть жити в рідній країнї.
9
Що до пророків: Роздирається серце моє в менї;
тремтять усї костї мої;
я - мов пяний, мов чоловік, що його подолїло вино, а се через Господа й задля сьвятих слів його.
10
Земля бо повна перелюбників;
земля плаче від прокляття;
посохли степові пасовища;
а задуми їх ледачі, й сила їх - у кривдї.
11
Бо й пророк і сьвященник лицемірні, ба й у домі мойму найшов я їх ледарство, говорить Господь.
12
Тим же то дорога їх буде їм, наче ожеледа в темряві: торкнись їх, а вони попадають;
пошлю бо лихолїттє на їх, час кари їх, - говорить Господь.
13
В пророків Самарийських бачив я безум: пророкували вони в імя Баалове, й звели з ума люд мій, Ізраїля.
14
У пророків же Ерусалимських бачу я страшні речі: жиють вони перелюбно, блукають в неправдї, і піддержують руки лиходїям, щоб нїхто не вертався з безбожностї своєї.
Вони менї такі, як Содома, а осадники його - як Гоморра.
15
Тим же то говорить так Господь про ті пророки: Ось, я нагодую їх полином, а напою їх водою з жовчю, бо від пророків Ерусалимських розлилась безбожність по всїй країнї.
16
Ще так говорить Господь сил небесних: Не прислухуйтесь словам тих пророків, що вам пророкують: вони зраджують вас, оповідають мрії серця свого, а не з уст Господнїх.
17
Раз-у-раз говорять вони моїм зневажникам: Господь сказав: мир буде вам.
А всякому, хто ходить в упрямостї свого серця, провадять: Нїяке лихо не прийде на вас.
18
А хто ж стояв у радї Господнїй?
Хто бачив його й чував слова його?
Хто прислухавсь до його слова і дослухався?
19
Се надходить хуртовина гнїву Господнього, буря грізна, і вдарить на голову безбожних.
20
І не відвернеться гнїв Господень, покіль не довершить він і не спевнить задумів серця свого;
свого часу буде вам се розумно й ясно.
21
Не посилав я тих пророків, а самі вони побігли;
я не говорив їм, а вони пророкували.
22
Коли б вони стояли в моїй радї, та й ясували б людові мойму мої слова й з'упиняли б їх од ледачої дороги їх і від ледачих учинків їх.
23
Чи то ж я тілько зблизька Бог, говорить Господь, а не Бог і надалеки?
24
Хиба ж сховається людина в потайне місце, де б я її не бачив?
говорить Господь.
Чи ж не сповнюю я небо й землю?
говорить Господь.
25
Я чув, що говорять пророки, та як вони в моє імя неправду пророкують.
Вони говорять: Я бачив сон, я бачив сон!
26
Чи довго ж воно ще так буде в серцї пророків, тих що пророкують лож, що пророкують оману свого серця?
27
Невже ж у них на умі, своїми снами довести мій нарід до того, щоб забув моє імя, так як отцї їх позабували моє імя задля Баала?
28
Пророк, що бачив сон, нехай же й оповідає його за сон, а в котрого моє слово, той нехай і переказує моє слово вірно.
Хиба ж полова й чисте зерно все одно?
говорить Господь.
29
Хиба ж моє слово не похоже на огонь, - говорить Господь, - і не поможе молот, що розбиває скелю?
30
Тим же то встану я на пророки, - говорить Господь, - що один ув одного крадуть слово моє.
31
Ось, я - на пророки, говорить Господь, що крутять своїм язиком, а говорять: Він сказав.
32
Я на пророки ложних снів, говорить Господь, що росказують їх, і зводять з ума люд мій своїми бріхнями й оманою, - на тих, що я не посилав їх і не давав їм наказу, й що з їх нема нїякого хісна народові сьому, говорить Господь.
33
Коли ж оце спитає тебе сей нарід або пророк або сьвященник: Який тягар від Господа?
то скажи їм: Ви той тягарь, і я скину вас додолу, говорить Господь.
34
Коли ж пророк або сьвященник або хто з народу скаже: Вагота від Господа, то я скараю того чоловіка з домом його.
35
Ось як маєте одно одному й брат братові казати: "Що відказав Господь?" або: "Що говорить Господь?"
36
А того слова "вагота Господня" не споминайте нїколи;
бо тягарем буде такому чоловікові слово його, бо се ви перекручуєте слова живого Бога, Господа сил небесних, Бога вашого.
37
Так треба говорити пророкові: Що відказав тобі Господь?
або: Що говорив Господь?
38
Коли ж ви ще мовляти мете "вагота від Господа", так ось як Господь говорить: Що ви мовляєте се слово вагота від Господа, хоч я послав сказати вам: не говоріть вагота від Господа, -
39
То ось я покидаю вас, як ваготу, й покину вас, а місто се, що надїлив вам і отцям вашим, відкину від лиця мого,
40
І положу на вас вічну наругу й повсячасний, незабутний сором.