1
Показав менї Господь: ось два кошики з смоквами (фіґами), поставлені перед храмом Господнїм - послї того, як Навуходонозор, царь Вавилонський, зайняв у полонь і повів з Ерусалиму у Вавилон Ехонїю Йоакименка, царя Юдейського, й князїв Юдейських із теслями і ковалями;
2
Один кошик був із смоквами добрими, які бувають фіґи ранні, а другий кошик з фіґами дуже недобрими, такими поганими, що й їсти неможна.
3
І сказав менї Господь: Що ти бачиш, Ереміє?
Я відказав: Добрі смокви, дуже добрі, - й негодящі смокви, такі погані, що й їсти неможна.
4
І надійшло до мене слово Господнє, таке:
5
Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Такими добрими, як сї смокви добрі, признаю я полонян Юдеїв, що послав їх із сього займища в землю Халдейську;
6
І спогляну на них ласкавим оком і верну їх у рідну країну, й збудую їх та й не розвалю, і понасаджую та й не викореню;
7
І дам їм серце, щоб мене взнали, що я Господь;
і будуть вони моїми людьми, а я буду їх Богом;
бо вони обернуться до мене всїм серцем.
8
А про другі смокви, що їх годї їсти, бо вони негодящі, так говорить Господь: таким учиню Седекію, царя Юдейського, й його князїв і останок осадників Ерусалимських, що позоставались у краю, і тих, що живуть у Египтї;
9
І подам їх на муку й утиск по всїх царствах на землї;
на поругу й приповідку;
на сьміховище й прокляттє у всїх займищах, куди їх виганяю.
10
І пошлю на їх меча, голоднечу й морову заразу, аж покіль їх вигублю з землї, що надїлив їм і отцям їх.