1
Слово, що надійшло до Еремії про ввесь нарід Юдейський, в четвертому роцї Йоакимовому Йосієнковому, царя Юдейського, а се був первий рік Навуходонозорів, царя Вавилонського, -
2
Яке пророк Еремія проголосив до всїх людей Юдейських і до всїх осадників Ерусалимських, і сказав:
3
З тринайцятого року Йосіїного Амоненкового, царя Юдейського, та й по сей день - ось уже двайцять і три роки, - надійшло до мене слово Господнє, й я, невгаваючи, говорив його вам, - та ви не слухали.
4
Ще ж посилав Господь заздалегідь раз-пораз до вас слуги свої, пророки, та ви не слухали, анїже не нахиляли уха вашого, щоб слухати.
5
Вам казано: Вернїтесь кожне з ледачої дороги своєї і від лихих учинків своїх, так жити мете в землї, що надїлив Господь вам від віків та й до віків;
6
І не ходїть за другими богами, щоб їм служити й припадати перед ними, й не запалюйте гнїву мого дїлами рук ваших, а не буду посилати на вас лихої години.
7
Ви ж не слухали мене, говорить Господь, приводячи мене до гнїву дїлами рук ваших, собі на лихо.
8
Тим же то так говорить Господь сил небесних: За те, що ви не слухали слів моїх,
9
Пошлю й зберу всї племена півночні, говорить Господь, а з ними посланця мого Навуходонозора, царя Вавилонського, й приведу їх на сю землю й на осадники її і на всї сусїдні народи;
і вигублю їх до нащаду, і зроблю їх страхом і сьміховищем та вічною пустинею.
10
І придавлю між ними голос радощів і голос веселощів, сьпіви молодому князеві й молодій княгинї;
замовкнуть жорна, погасне сьвітло в каганцях.
11
Уся ж земля ся зробиться пусткою й дивовижею, і служити муть сї народи цареві Вавилонському сїмдесять років.
12
А як упливе сїмдесять років, покараю царя Вавилонського й той нарід, говорить Господь, за безбожність їх, і землю Халдейську, та й зроблю її вічною пустинею.
13
І спевню на тій землї всї слова мої, що проти неї проголосив, - усе написане в сїй книзї, що пророкував Еремія про всї народи.
14
Бо й їх підневолять многолюдні народи й царі великі;
і оддам їм по дїлам їх і по їх поступкам.
15
Так бо сказав менї Господь, Бог Ізрайлїв: Возьми сього кубка з вином пересердя мого з руки моєї, і напій з його всї народи, що до них тебе посилаю.
16
І випють вони, й будуть заточуватись, і стуманїють на вид меча, що пошлю на них.
17
І взяв я кубка з руки Господньої та й напоїв із него всї народи, що до них посилав мене Господь:
18
Ерусалим і городи Юдині, царів їх і князїв їх, щоб їх спустошити, й учинити страховищем, посьміхом і прокляттєм, як оце воно вже тепер почалося сповняти,
19
Фараона, царя Египецького, з його слугами, з його князями й з усїм людом його;
20
І ввесь мішаний народ, і всїх царів ув Уз-землї, й усїх царів Филистійських, і Аскалон, і Газу, й Екрон і останки Азоту,
21
Едома й Моаба й потомство Аммонове,
22
Ще ж і всїх царів Тирських і усїх царів Сидонських, і царів у морських осадах по тім боцї моря,
23
В Деданї, Темі й Бузї й усїх, що стрижуть волоссє на висках,
24
І царів Арабійських і царів у народів мішаних, що кочують у пустинї.
25
Ще ж усїх царів Зимрійських і всїх царів Еламських і всїх царів Мидійських,
26
І всїх царів півночних, чи близько чи далеко вони живуть одні з одними, - і всї царства на землї, та й царь Сесахський (Вавилонський) випє послї них.
27
І скажи їм: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізрайлїв: Пийте й упийтесь, щоб аж вертали, та падайте, не вставайте вже од меча, що пошлю на вас.
28
Коли ж затинати муться брати кубка з твоїх рук, щоб випити, то скажи їм: Так говорить Господь сил небесних: й нехотячи будете пити!
29
Ось бо, я починаю насилати лиху годину на се місто, що на йому наречено моє імя, а ви б то зостались не покарані?
Нї, кара не мине вас;
бо направляю меча проти всїх живущих на землї, говорить Господь Саваот.
30
Тим то вискажи їм всї слова сї й скажи: Господь загрімить з висоти й з пробутку сьвятостї своєї дасть голос свій почути;
страшно загремить він на оселю свою;
наче ті, що в тискарнї грона топчуть, закричить він на всїх живущих на землї.
31
Гук воєнний понесеться до кінцїв землї, бо Господь буде розправлятись із народами, буде судитись із усяким тїлом, і подасть безбожних під меча, говорить Господь.
32
Так бо говорить Господь Саваот: Злиднї пійдуть від народу до народу, й велика буря здійметься з найдальших окраїн землї.
33
І будуть того часу побиті Господом від краю до краю землї;
не будуть по них плакати, не будуть їх збірати анї ховати, - гноєм лежати муть верх землї.
34
Ридайте, пастирі, голосїте й посипайте голови порохом, ви значнїйші в отарі;
прийшла бо ваша година, щоб вас поколено й порозпуджувано, й попадаєте, як дорога посудина.
35
І не буде втечища пастирям анї притулку передним ув отарі.
36
Ось-ось почується жалібний клик пастирів і плач між передовими в отарі, спустошить бо Господь їх пасовище,
37
І спустошить палкий гнїв Господень затишні оселї в них.
38
Він, мов той лев, покинув свій пробуток, і земля їх обернулась у безлюддє від лютостї пустошника й від палкого гнїву його.