1
Говорять звичайно: Коли чоловік відпустить жену свою, й пійде вона від його й зробиться женою в другого мужа, то чи можна їй вернутись до него?
Чи не споганилась би тим земля тая?
Ти ж блудно жила з багатьма блудниками, а все ж таки вернися до мене, говорить Господь, і я прийму тебе.
2
Ось підніми очі твої на висоти й придивися: де не блудувала ти?
При дорозї седючи, чигала єси на їх, як Арабій у пустинї, та й опоганила землю блудництвом твоїм і ледарством твоїм.
3
За се впинені були дощі, не було й пізного дощу;
ти ж показувала чоло блудницьке, - не соромилась.
4
Чи ж не будеш хоч від тепер покликувати до мене: Отче мій!
ти був провідником менї в молодощах моїх!
5
Чи він же та буде повсячасно гнївитись?
чи ж до віку буде досадувати?
От, що ти говориш, а чиниш ледарство й не кидаєш його.
6
І сказав менї Господь за царя Йосії: Чи бачив єси, що вкоїла ся зрадниця, дочка Ізрайлева?
Ходила на всяку високу гору й під усяке зелене дерево та й блудувала там.
7
А потім, як вона все те чинила, говорив я їй: вернися до мене.
Вона ж не вернулась;
і бачила се зрадлива сестра її, Юдея.
8
І видїв я, що, хоч за все блудуваннє зрадницї, Ізрайлевої дочки, я відопхнув її та дав їй розводного листа, - зрадлива її сестра, Юдея, не злякалась, а пійшла та й блудувала так само,
9
І блудуваннєм своїм явним опоганила землю, й перелюбкувала з усяким камяним ідолом і деревляним бовваном.
10
До того зрадлива сестра її, Юдея, не вернулась всїм серцем до мене, а тільки лукаво, говорить Господь.
11
І сказав менї Господь: Зрадниця, дочка Ізрайлева, показала себе менше винною поруч із невірною Юдеєю.
12
Ійди ж і промов у голос ід півночі оцї слова: Вернись, ти зраднице, дочко Ізрайлева, говорить Господь.
Я не вилию ввесь гнїв мій на вас;
я бо на милость багатий, говорить Господь, - не до віку буду досадувати.
13
Признай тілько провину твою, що відпала єси від Господа, Бога твого, що блудувала з чужими під усяким гілястим деревом, мого ж голосу не слухала, говорить Господь.
14
Вернїтесь, одступники-дїти, говорить Господь, я бо здружився з вами, й возьму таки з вас по одному з городу, по двоє з кожної родини, та й приведу вас на Сион.
15
І дам вам наставників по душі менї, щоб вони пасли вас чесно й розумно.
16
І як намножитесь і будете плодющі на землї в ті часи, - говорить Господь, тодї вже не мовляти муть: "скриня завіту Господнього";
й на думку нїкому не прийде вона, й не згадувати муть про її, не приходити муть до неї, й її вже не буде.
17
Нї!
в ті часи звати муть Ерусалим престолом Господнїм, і всї народи збірати муться в Ерусалим задля імени Господнього, й не будуть уже ходити упрямим робом свого ледачого серця.
18
В ті часи ходити ме дом Юдин укупі з домом Ізрайлевим, і пійдуть із північньої землї в ту землю, що я надїлив вашим отцям у державу.
19
Я говорив собі здавна: Як поставлю тебе між дїтьми моїми і надїлю тобі бажану землю, найвеличнїйше наслїддє між усїма народами?
і сказав: ти звати меш мене отцем твоїм, і не одступиш від мене.
20
Та як молодиця зраджує друга свого, так ви мене зрадили, ви, доме Ізраїля, говорить Господь.
21
За те ж чути голос по висотах, жалібний плач дїтей Ізрайлевих, ізза того, що ходили кривими стежками, забувши Господа, Бога свого.
22
Вернїтеся ж, непокірливі дїти, я вилїчу-прощу непокірливість вашу.
Ось ми йдемо до тебе, ти бо єси Господь, Бог наш!
23
Справдї, даремно ми надїялись на ті горби й на многість гір;
справдї, тілько в Господї, Бозї нашому, спасеннє Ізрайлеве!
24
Ся гидота пожерала заробітки батьків наших із молодощів наших: овечата їх, товар їх, синів їх і дочки їх.
25
Ми лежимо у соромі нашому й стид наш укриває нас, провинили бо ми Господеві, Богу нашому, - ми й наші батьки, з молодощів та й по сей день, - і не слухали поклику Господа, Бога нашого.