1
Слово, що надійшло до Еремії від Господа:
2
Так говорить Господь, Бог Ізрайлїв: Посписуй собі в книзї всї слова, які я казав тобі:
3
Ось бо надходить час, говорить Господь, що заверну з неволї нарід мій, Ізраїля й Юду, говорить Господь, і приведу їх назад у землю, що надїлив їх отцям, і посядуть її.
4
Се ж ті слова, що сказав Господь про Ізраїля й Юду.
5
Сказав же так Господь: Чути голос метушнї і страху, а не миру.
6
Поспитайте й міркуйте: чи мужчина роджає?
А чом же бачу в усїх мужів руки на череслах, мов у породїлї, а всї поблїдли на лицї?
7
Ой горе!
страшний той день, не було такого;
нещасний час для Якова, але йому прийде рятунок.
8
Того бо часу, говорить Господь сил небесних, поламлю ярмо на шиї його й порозриваю повороззє його, й не буде він уже чужинцям служити;
9
Нї, служити муть вони Господеві, свойму Богові, та свойму цареві Давидові, що (з його роду) розбуджу їм.
10
Тим же то не лякайся, мій рабе, Якове, говорить Господь, і не страхайся, Ізраїлю: вирятую бо тебе з далекої землї і потомків твоїх з краю неволї;
і вернеться Яков додому, та й жити ме в супокою і безпечен, і нїхто не буде лякати його.
11
Я бо з тобою, говорить Господь, щоб тебе рятувати: Я вигублю всї народи, що проміж ними тебе розкинув, а тебе не вигублю;
буду карати тебе, але помірно, некараним же не зоставлю тебе.
12
Так бо говорить Господь: Рана твоя невилїчима;
синцї твої болючі;
13
Нїхто не журиться твоєю справою, щоб перевязати рану твою;
лїку на вигоєннє нема тобі;
14
Усї, кого ти приятельом собі вважав, забули на тебе, й не питають про тебе;
бо я побив тебе ударами неприязними, жорстокою карою за многі провини твої за безлїч гріхів твоїх.
15
Чого ж кричиш, що ти поранений, що біль твій тяжкий?
Се ж за многі провини твої, за безлїч гріхів твоїх я вчинив тобі теє.
16
Та всї, що тебе жеруть, будуть пожерті;
всї вороги твої пійдуть у неволю;
ті що тебе пустошили, будуть спустошені, і всї, що тебе гарбали, будуть загарбані.
17
Я перевяжу рани твої та й вигою й знаки по них, говорить Господь.
Тебе звали одкиненим, говорили: Ось Сион, що про його нїхто й не питає!
18
Так Господь ось як говорить: Ось, я заверну з полону шатра (родини) Яковові та й змилосерджуся над господами його, й побудуєсь наново місто на узгіррю свойму, та й храм построїться по давному.
19
І понесеться з них подяка й лунати муть веселощі;
й буду намножувати їх, а не поменшувати, й доведу їх до честї, й не дам їх зневажати.
20
С ини Яковові будуть у мене такими, як перше, й громада його стояти ме передо мною твердо;
усїх же гонителїв його буду карати.
21
І вийде гетьман його з него самого, й володарь його народиться зпосеред него;
й я пригорну його, й він приступить до мене;
бо й хто ж би зважився сам приступити до мене?
говорить Господь.
22
І будете ви моїм народом, а я буду вашим Богом.
23
Ось, гнїв Господень зривається хуртовиною, буря грізна;
вона спадає на голову безбожних!
24
Не відвернеться палкий гнїв Господень, аж докіль не докаже й не спевнить задумів серця свого.
Зрозумієте се в днях послїдних.