1
І почули Сафатія Маттаненко, та Годолїя Пасхоренко та Юхал Селемієнко, та Пасхор Малхієнко, слова, що говорив Еремія до всього люду, кажучи:
2
Так говорить Господь: хто зостанеться в сьому містї, той умре од меча, од голоднечі й од морової пошестї;
хто ж оддасться Халдеям, той врятується з душею, й мати ме душу свою замість здобичі, й буде жити.
3
Так говорить Господь: Напевно буде місто се подане війську царя Вавилонського на поталу, й він опанує його.
4
Тодї сказали князї цареві: Нехай би вже раз убито сього чоловіка на смерть;
він же ж одіймає завзяттє в військових людей, що в сьому містї ще зостались, та й ослаблює руку в усього народу, провадючи такі слова;
сей бо чоловік бажає не добра народові, а тілько лиха.
5
І сказав царь Седекія: Ось він і в ваших руках;
царь бо не вдїє нїчого проти вас.
6
І взяли вони Еремію та й укинули в яму в Малхії Амалехенка, на вартовому дворі, і спустили туди Еремію на поворозках;
а в ямі тій не було води, тілько багно, й загряз Еремія в багно.
7
І довідався Авдемелех Етіопій, один ізміж скопцїв у царських палатах, що Еремію вкинуто в яму, - а царь седїв тодї у Беняминових воротах, -
8
І вийшов Авдемелех із царського дому та й так промовив до царя:
9
Мій добродїю й царю!
погано вчинили ті люде, заподїявши таке пророкові Еремії, та вкинувши його в яму;
та ж він умре там із голоду, бо вже нема хлїба в містї.
10
І повелїв царь Етіопієві Авдемелехові: Возьми звідсї трийцять чоловіка з собою та витягни Еремію з ями, покіль не вмер.
11
Авдемелех узяв із собою людей і ввійшов у царський дім під коморою, набрав ізвідти старих платків та непотрібних лахів, і спустив їх на поворозах Еремієві в яму.
12
І кликнув Етіопій Авдемелех до Еремії: Ось, попідкладуй ганчірки з сієї драної та порваної одежі собі попід пахи рук своїх, під мотуззє!
І зробив так Еремія.
13
І потягли Еремію на поворозах і витягли його з ями, й пробував Еремія на вартовому дворі.
14
Тодї покликав царь Седекія до себе пророка Еремію через третий увіхід в дом Господень та й сказав царь Седекія до Еремії: Поспитаю в тебе про дещо;
та не затаюй від мене нїчого.
15
Еремія відказав цареві: Та чи ти не вбєш мене, як тобі все скажу?
та хоч і дам тобі раду, то ти не послухаєш мене.
16
І забожився царь Седекія перед Еремією тайкома: Так певно, як живе Господь, що сотворив нашу душу, не вбю тебе та й не подам у руки тим, що важать на твою душу.
17
Тодї сказав Еремія цареві Седекії: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізрайлїв: Коли вийдеш до князїв царя Вавилонського, то й врятуєш душу свою, й города сього не пустять на пожар, та й зостанетесь ти й дом твій в живих:
18
Коли ж не віддаси себе князям царя Вавилонського, город сей буде подан Халдеям на поталу, й вони пустять його з огнем, і сам ти не уйдеш рук їх.
19
І сказав царь Седекія до Еремії: Боюсь тих Юдеїв, що попереходили до Халдеїв, щоб мене не видано в їх руки, та щоб не висьмівали мене.
20
Еремія ж сказав: Не видадуть;
послухай тілько голосу Господнього в тому, що я говорю тобі, а буде тобі добре й зостанешся живий.
21
Коли ж затнешся віддатись, то ось тобі слово, що явив менї Господь:
22
Ось, все жіноцтво, що позоставалось у палатах в царя Юдейського, одведуть до князїв царя Вавилонського, й самі вони скажуть: Ошукали тебе дорадники твої та й переважили;
твої ноги загрязли в болотї, а вони поодвертались від тебе, -
23
Усї твої жени й дїти одведуть до Халдеїв, і сам ти не уйдеш із рук у них;
тебе спіймають та й оддадуть у руки Вавилонському цареві, а город сей пустять пожаром.
24
І сказав тодї Седекія до Еремії: Щоб нїхто не знав про сю розмову;
тодї ти не вмреш;
25
Коли ж би князї довідались, що я розмовляв з тобою та прийшли й казали: Скажи лишень, що говорив єси цареві, не закривай перед нами, а ми не віддамо тебе на смерть, - та що говорив тобі царь,
26
Так скажеш їм: Я благав царя, щоб не завернуто мене в Йонатанів будинок, щоб я там не вмер.
27
Та й справдї прийшли таки всї князї до Еремії та й розпитували в його;
він же відказав так само, як повелїв йому царь, і вони пійшли від його мовчки, бо нїхто не взнав, що він сказав цареві.
28
І седїв Еремія у вартовому дворі аж до того дня, як опановано Ерусалим.
І звойовано Ерусалим.